XIII. Використання лікарської терапії у пацієнтів із COVID-19

Пацієнти з COVID-19 часто мають ускладнення основних захворювань та отримують різні види ліків. Таким чином, ми повинні приділяти більше уваги побічним реакціям на ліки та взаємодії ліків, щоб уникнути лікарських ушкоджень органів та для підвищення ефективності лікування.

1 Виявлення небажаних лікарських реакцій

Було показано, що у пацієнтів із COVID-19, які отримували противірусне лікування лопінавіром/ритонавіром, комбіноване з арбідолом, частота порушень функції печінки становить 51,9%. Багатофакторний аналіз показав, що противірусні та інші супутні препарати є двома незалежними факторами ризику порушення функції печінки. Таким чином, слід посилити моніторинг небажаних лікарських реакцій; непотрібні комбінації ліків мають бути скорочені. Основні небажані реакції противірусних препаратів включають:

1. Лопінавір/ритонавір та дарунавір/кобіцистат: діарея, нудота, блювання, підвищення амінотрансферази у сироватці крові, жовтяниця, дисліпідемія, підвищення рівня молочної кислоти. Після відміни препарату симптоми зникають.
2. Арбідол: підвищення сироваткової амінотрансферази та жовтяниця. У поєднанні з лопінавіром частота ускладнень ще вища. Після відміни препарату симптоми зникають. Іноді може бути спричинене уповільнення ритму серця; таким чином, необхідно уникати комбінації арбідолу з інгібіторами бета-рецепторів, такими як метопролол і пропранолол. Ми пропонуємо припинити прийом даних препаратів, коли частота серцевих скорочень падає нижче 60/хв.
3. Фапілавір: підвищення сечової кислоти у плазмі, діарея, нейтропенія, шок, блискавичний гепатит, гостре пошкодження нирок. Небажані реакції зазвичай спостерігалися у літніх пацієнтів або пацієнтів, які мали цитокінову бурю.
4. Хлорохін фосфат: запаморочення, біль голови, нудота, блювання, діарея, різні види шкірних висипань. Найбільш серйозною небажаною реакцією є зупинка серця. Основною небажаною реакцією є токсичність для очей. Перед прийомом препарату має бути досліджена електрокардіограма. Цей препарат повинен бути заборонений у пацієнтів з аритмією (наприклад, блоком провідності), захворюванням сітківки або втратою слуху.

2 Терапевтичний лікарський моніторинг

Деякі противірусні та антибактеріальні препарати вимагають проведення терапевтичного моніторингу (TDM). У табл. 1 представлені концентрації таких препаратів у плазмі та коригування їх дозування. Після появи відхилень концентрації лікарського засобу у плазмі схеми лікування мають бути скориговані з урахуванням клінічних симптомів та супутніх препаратів.

3 Увага на потенційні лікарські взаємодії

Противірусні препарати, такі як лопінавір/ритонавір, метаболізуються через фермент CYP3A у печінці. У разі отримання пацієнтами супутніх ліків слід ретельно перевіряти потенційні лікарські взаємодії В табл. 2 показано взаємодію між противірусними препаратами та поширеними препаратами для лікування основних захворювань.

Примітка: "—": немає відповідних даних; TDM: терапевтичний моніторинг AUC: площа під кривою; UGT1A9: уридиндифосфат глюкозидазу 1А9.

4 Запобігання медичним збиткам в особливих групах населення

Особливі групи населення включають вагітних жінок, пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю, пацієнтів зі штучною вентиляцією легень, пацієнтів, які проходять безперервну замісну ниркову терапію (CRRT) або екстракорпоральну мембранну оксигенацію (ЕКMO) тощо. аспекти.

1. Вагітні жінки
   Можна використовувати таблетки лопінавір/ритонавір. Фавіпіравір та хлорохін фосфат заборонені.
2. Пацієнти з печінковою недостатністю. Переважними є препарати, які виводяться без змін через нирки, такі як пеніцилін та цефалоспорини тощо.
3. Пацієнти з нирковою недостатністю (у тому числі ті, що перебувають на гемодіалізі)
   Переважними є препарати, які метаболізуються через печінку або виділяються через печінку та нирки, такі як лінезолід, моксифлоксацин, цефтріаксон та ін.
4. Пацієнти на CRRT протягом 24 годин. Для ванкоміцину рекомендується свербляча схема: доза навантаження 1 г і доза, що підтримує 0,5 г, кожні 12 годин. Для іміпенему максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.