Матеріали за МКХ-11 :: 12 Хвороби органів дихання

Хронічні риносинуїти. Поліпи носа

Хронічний риносинуїт – захворювання із тривалістю симптомів понад 12 тижнів, персистуючими запальними змінами на рентгенівських знімках протягом 4 і більше тижнів.

Хірургічне лікування хронічних ринітів

Незворотність патологічних змін у тканинах носових раковин, а отже, і потенціал можливостей консервативного лікування, уточнюється за допомогою ендоскопії та риноманометрії до та після анемізації слизової оболонки носа.

Назофарингіт

Назофарингіт (ринофарингіт, рідше – риноназофарингіт, епіфарингіт) – запалення слизової оболонки носоглотки, найчастіше інфекційної етіології.

Гострий тонзиліт

Гострий первинний тонзиліт (ангіна) – це гостре загальне інфекційне захворювання із яскраво вираженими місцевими змінами лімфоїдної тканини у вигляді гострого запалення одного або кількох елементів лімфаденоїдного глоткового кільця, здебільшого піднебінних мигдаликів, та збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

Медикаментозний риніт

Медикаментозний риніт – це хронічне захворювання, яке виникає при частому використанні судинозвужувальних препаратів для усунення набряку слизової оболонки носа, а також нейролептиків, транквілізаторів, ліків для зниження АТ, наркотичних і алкогольних засобів.

Гострі та хронічні риносинуїти

На сучасному етапі загальноприйнята концепція щодо запальної природи РС. Існує загальне положення, що РС може бути визначений як запалення слизової оболонки носа та приносових пазух.

Синдром нежитю

Нежить (насморк) – найбільш частий клінічний синдром, що відображає запалення слизової оболонки носа і приносових пазух – риносинуїти.

Вікові зміни носоглоткового мигдалика і методи дослідження носоглотки

Аденоидная ткань и подростков и взрослых. Хроническое воспаление "остатков" лимфоидной ткани носоглотки у взрослых. Основные методы исследования носоглотки: эпифарингоскопия, пальпаторное исследование, эндоскопия, компьютерная томография. Компенсация недостатка лимфоидной ткани.

Пошук Всі результати