Синдром нежитю

Визначення

Нежить (насморк) – найбільш частий клінічний синдром, що відображає запалення слизової оболонки носа і приносових пазух – риносинуїти. Риносинуїти являють собою збірну групу захворювань, які спричиняють різні чинники, але поєднані на основі спільності патогенезу та клініки. Сьогодні очевидно, що термін «риносинуїт» покриває як інфекційні, так і неінфекційні механізми, і тому сучасна класифікація виділяє РС інфекційний, алергічний і неалергічний, причому останній підрозділяється на субтипи, не пов'язані з алергенами чи інфекційними агентами – неалергічна ринопатія (вазомоторний риніт), неалергічний риніт з еозинофілією, атрофічний риніт, медикаментозно-індукований риніт, гормонально-індукований риніт, включаючи риніт вагітних та ін.

Нежить як клінічний синдром включає в себе класичний симптомокомплекс, описаний ще Парацельсом. До нього належать: набряк слизової оболонки і гіперсекреція. В результаті зменшується просвіт носових ходів, що викликає відчуття «закладеності» й утруднює носове дихання. Набряк слизової носа призводить також допорушення дренажу приносових пазух. При порушенні відтоку в пазухах відбувається накопичення слизистого секрету, який в результаті нагноюється. Таким чином, створюються умови для трансформації нежитю (риносинуїту), незалежно від етіологічного фактору, в бактеріальний процес. Виразний набряк слизової оболонки носоглотки призводить до обструкції слухових труб з високою імовірністю розвитку євстахіїту, а також середнього отиту. Слід зазначити, що закладеність носа, особливо у малюків раннього віку, може ставати передумовою порушення сну і апетиту.

Алгоритм діагностики

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.