Класифікація та визначення втрати слуху

Втрата слуху класифікується як кондуктивна, сенсоневральна або змішана.

Кондуктивна втрата слуху розвивається при порушеннях у структурах звукопроведення слухової системи, є наслідком аномалій зовнішнього вуха, барабанної перетинки, повітряного простору середнього вуха або кісточок — тобто структур, які «проводять» звукові хвилі до завитка. Аудіометрично таке порушення слуху характеризується наявністю інтервалу між тональними пороговими кривими по кістковій і повітряній провідності.

Сенсоневральна приглухуватість виникає при ушкодженні звукосприймаючого апарату слухового аналізатора, є наслідком аномалій завитка, слухового нерва або інших структур, які здійснюють трансляцію нервових імпульсів до слухової кори головного мозку та аналіз звукової інформації. Аудіометрично таке порушення слуху характеризується відсутністю інтервалу між тональними пороговим кривими по кістковій і повітряній провідності, вони співпадають.

Змішана втрата слуху є комбінацією як КВС, так і СВС.

Види та визначення РВС і ГВС

1. Раптова втрата слуху (РВС) визначається швидким початком, що відбувається протягом 72-годинного періоду, та суб’єктивним відчуттям порушення слуху у одному або обох вухах.
2. Раптова сенсоневральна втрата слуху (РСНВС) є підгрупою РВС, яка має сенсоневральний характер та відповідає певним аудіометричним критеріям:
   1. сенсоневральна втрата слуху вказує на ураження на рівні рецептора, слухового нерва, на порушення центрального сприйняття або обробки слухової інформації на вищих рівнях;
   2. аудіометричний критерій, який найчастіше застосовується, – зниження слуху на > 30 децибел (дБ) принаймні на трьох послідовних частотах. Оскільки вихідна аудіометрія, як правило, є недоступною, рівень втрати слуху визначається відносно порогів протилежного вуха. При цьому на пороговій тональній аудіометричній кривій – пороги по кістковій і повітряній провідності.
3. Ідіопатична раптова сенсоневральна втрата слуху (ІРСНП) діагностується як РСНП з відсутністю ідентифікованої причини при адекватному дослідженні. У більшості випадків, причини РСНП можуть бути з’ясованими після проведеного комплексного інструментального обстеження та віднесеними до судинної, токсичної, травматичної, запальної або множинної етіології, що диктує відповідні вимоги до обґрунтованої патогенетично тактики лікування.

Ознаки, які можуть супроводжувати ішемічну втрату слуху:

1. Гостра однобічна втрата слуху з вестибулярними розладами, пов’язана з більшістю випадків лабіринтного інсульту та порушенням кровотоку у передній нижній мозковій артерії (ПНМА).
2. Однобічна втрата слуху може бути проявом транзиторних ішемічних атак у системі ПНМА.
3. Раптова двобічна втрата слуху також може бути продромом до інсульту у системі ПНМА, коли в основі лежить суттєве атеросклеротичне звуження хребетно-базилярних судин.

Оклюзія ПНМА включає: іпсилатеральний синдром Горнера (окулосимпатичний парез – міоз, птоз і ангідроз), диплопію, ністагм, іпсилатеральну слабкість, оніміння обличчя, запаморочення, нудоту, порушення мовлення, блювання, однобічний парез кінцівок та контралатеральну втрату больової й температурної чутливості.

Результати, які використовуються для оцінки ефективності лікування РСНП

1. У випадку, коли є дані аудіометрії до епізоду РСНП та ГСНП:
   1. Відновлення: якщо наступний рівень порогів тональної або мовної аудіометрії (дБ PC) покращився в межах 10 дБ від рівня слуху перед раптовою втратою слуху.
   2. Часткове відновлення : якщо наступний рівень порогів тональної або мовної аудіометрії (дБ PC) покращився до 50% від рівня слуху до раптової втрати слуху.
   3. Відсутнє відновлення: якщо наступні пороги тональної або мовної аудіометрії (дБ PC) залишилися на тому ж рівні.
2. Якщо немає вихідної аудіограми до епізоду РСНП та ГСНП:
   1. Покращення порогів тональної аудіометрії на 10-30 дБ відносно рівнів слуху до лікування (якщо не надано результати мовної аудіометрії).
   2. Покращення порогів тональної аудіометрії на 10-30 дБ та на 10-20% покращення мовної аудіометрії відносно рівнів слуху до лікування.
   3. Розрахувати індивідуальне відновлення порогів тональної аудіометрії (дБ) і визначити, як це покращення поділяється на категорії повного, часткового відновлення та без відновлення. Серед них:

• повне відновлення: зменшення порогів тональної аудіометрії (дБ) в межах 10 дБ від початкового PC (рівня слуху перед раптовою втратою слуху) або в межах 10 дБ від PC неураженого вуха;
• часткове відновлення: зменшення порогів тональної аудіометрії (дБ) в межах 50% від початкового PC (рівня слуху перед раптовою втратою слуху) або > 10 дБ покращення PC;
• відсутнє відновлення: < 10 дБ PC покращення відносно початкового PC при виникненні РСНП та ГСНП.

Порівнюючи наступний PC із початковим PC, важливо, що будь-яка зміна повинна перевищувати 10 дБ PC, щоб вважатися значною. Зміна порогів тональної аудіометрії менше ніж на 10 дБ може бути ненадійною ознакою, оскільки знаходиться в межах похибки вимірювання порогових значень чистого тону. В такому випадку потрібно переконатися в точності вимірювання приладу і своєчасній метрологічній його повірці.