Організація надання медичної допомоги пацієнтам із раптовою і гострою сенсоневральною втратою слуху

Положення стандарту

Ведення пацієнтів з РСНП та ГСНП передбачає мультидисциплінарний підхід за участю лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів-отоларингологів, лікарів-неврологів та інших фахівців за показаннями.

Пацієнти з РВС або ГВС із неспецифічною первинною скаргою на втрату або різке погіршення слуху, яке виникло впродовж 1 місяця, скеровуються до лікаря-отоларинголога для подальшої діагностики та проведення лікування.

Раптова втрата слуху, особливо якщо вона супроводжується шумом у вухах та запамороченням, є загрозливим симптомом, який часто є причиною термінового звернення пацієнта до лікаря.

Консультування та навчання пацієнтів варіантам, доступним для реабілітації наявної втрати слуху, є важливою складовою усіх аспектів догляду за пацієнтами і має проводитися фахівцем.

Обґрунтування

Правильно організована діагностика та вчасно надана кваліфікована медична допомога пацієнтам із РСНП або ГСНП робить ймовірнішим швидке відновлення слуху, значно покращує якість життя пацієнтів та дозволяє, за необхідності, вчасно направити пацієнтів на консультацію до відповідного фахівця у випадку виявлення симптомів і ознак гострого порушення мозкового кровообігу, злоякісного новоутворення тощо. Причиною розладів (раптової одно-, двобічної сенсоневральної втрати слуху) можуть бути судинні, метаболічні, аутоімунні, інфекційні, неопластичні, токсичні, травматичні або запальні захворювання.

Обов’язкові критерії якості

1. У випадку підозри на сенсоневральний характер захворювання, для проведення негайного обстеження та призначення лікування необхідно направити пацієнта до лікаря-отоларинголога.
2. Лікар-отоларинголог скеровує пацієнта із РСНП і ГСНП на консультацію до лікаря-невролога або нейрохірурга, у випадку виявлення у нього вогнищевих неврологічних симптомів; до лікаря-онколога – у випадку підозри на злоякісне новоутворення та лікаря-психотерапевта – при виявленні у пацієнта тривоги та депресії, а також до інших фахівців відповідного спрямування для надання необхідної медичної допомоги.
3. Пацієнту надається інформація щодо можливих причин раптової сенсоневральної втрати слуху (РСНП), природи захворювання, переваг та ризиків медичних втручань.
4. Пацієнтам із неповним відновленням слуху (після лікування) надаються консультації щодо можливих варіантів покращення слуху, слуховідновлюючих технологій і слухопротезування та інших допоміжних заходів.