Гавриленко Юрій Володимирович

Доктор медичних наук, професор кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії НУОЗ України імені П. Л. Шупика
Гіпертрофія глоткового мигдалика та/чи назофарингіт?

Гіпертрофія глоткового мигдалика найчастіше спостерігається у дітей віком від 3 до 7 років. Регресія відбувається у період статевого дозрівання, але захворювання зберігається у 26% дорослих. Схильність до ГГМ у дітей спостерігається при АФО слизової оболонки (вузькість носових ходів, масивна васкуляризація, недостатня функція мукоциліарного апарату), неспроможності імунологічної реакції (незріла бар'єрна функція слизової оболонки, знижена фагоцитарна активність лейкоцитів), при великій частоті атопічного діатезу, алергічних реакцій, віковій гіперплазії лімфаденоїдної тканини.

Клінічний випадок: Діагноз «Хронічний тонзиліт» як причина неадекватного лікування

У відео представлений клінічний випадок з практики лікаря. Учасники наради коментують та дають свої рекомендації на основі представленого анамнезу, результатів проведених досліджень і попередньої терапії.

Клінічний випадок. Закладений ніс: коли відсутні абсолютні покази до хірургічного лікування

Практикуючий лікар представляє клінічний випадок зі своєї практики. Після цього учасники наради дають свої рекомендації на основі представленого анамнезу, результатів проведених досліджень та попередньої терапії.

Особливості клінічних проявів гострого та хронічного риніту у дітей

Запальний процес y дітей частіше локалізується у глотковому мигдалику та переважно обтяжений наявністю аденоїдних вегетацій або алергії. Риніт рідко виникає як самостійний процес. Алергія та ГГМ – основні тригери затяжного перебігу. Клінічна картина риніту в дитячому віці може включати ознаки кон'юнктивіту, середнього отиту, аденоїдної гіпертрофії та бронхіальної астми.

Клінічний випадок: Риніт як залишкове явище гострого риносинуситу

Практикуючий лікар представляє клінічний випадок зі своєї практики. Після цього учасники наради дають свої рекомендації на основі представленого анамнезу, результатів проведених досліджень та попередньої терапії.

Риносинусит vs риніт

Диференційна діагностика риніту передбачає розпізнавання супутніх захворювань алергічного риніту, таких як астма, синусит і обструктивне апное, та проведення відповідних досліджень – перевірку функції легень і дослідження апное уві сні. Дифдіагностика здійснюється методом виключення, як рекомендовано сучасними керівництвами, оскільки назальне дослідження підтверджує, але остаточно не встановлює діагноз.

Пошук Всі результати