Гіпертрофія глоткового мигдалика та/чи назофарингіт?

Гіпертрофія глоткового мигдалика найчастіше спостерігається у дітей віком від 3 до 7 років. Регресія відбувається у період статевого дозрівання, але захворювання зберігається у 26% дорослих. Схильність до ГГМ у дітей спостерігається при АФО слизової оболонки (вузькість носових ходів, масивна васкуляризація, недостатня функція мукоциліарного апарату), неспроможності імунологічної реакції (незріла бар'єрна функція слизової оболонки, знижена фагоцитарна активність лейкоцитів), при великій частоті атопічного діатезу, алергічних реакцій, віковій гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Симптомами є утруднене носове дихання, частий і тривалий нежить, порушення сну та апетиту, гугнявість, субфебрильна температура тіла, головний біль, загальна слабкість, енурез, відчуття закладання в носовій частині глотки, відчуття закладання вух, кашель.

Клінічна картина назофарингіту характеризується гіперемією та набряклістю слизової оболонки носоглотки, набряком носових раковин, гіперемованою слизовою. Спостерігаються в'язкі виділення на глотковому мигдалику і задній стінці глотки (гіперемована, набрякла, з гіперплазією лімфоїдних фолікулів). На м'якому піднебінні з'являються дрібні червоні підняті фолікули. Задньошийні л/в збільшені, болісні при пальпації.

Аденоїдектомія ефективніша у дітей молодшого віку із симптомами ХРС. Координаційна група EPOS підтримує застосування аденоїдектомії у дітей молодше 4 років, нечутливих до належного медикаментозного лікування. FESS безпечна та ефективна для лікування дітей старшого віку із ХРС, рефрактерним до медикаментозного лікування або попередньої аденоїдектомії.

Розповідає доктор медичних наук Гавриленко Юрій Володимирович.