Специфічної профілактики ГТ не існує.
ГТ спричиняються переважно вірусами , рідше бактеріями чи грибками.
А). Обов'язкові.
Проведення санітарно-просвітницької роботи серед пацієнтів щодо проблем, пов'язаних із гострими респіраторними інфекціями та ГТ зокрема.
Б). Бажані.
Пацієнтам з тонзилітом на руки видається інформація про причини, перебіг, можливі ускладнення тонзиліту (див. Додаток 1).
В приміщенні ЗОЗ розміщують інформацію щодо тонзиліту.
А). Обов'язкові.
Лікар при нетиповому перебігу ГТ, у випадках відсутності позитивної динаміки після призначеного лікування згідно обраної тактики, направляє пацієнта на консультацію до оториноларинголога (оториноларинголога дитячого), за необхідності до інфекціоніста (інфекціоніста дитячого).
Пацієнти з частими рецидивами ГТ направляються на консультацію до отоларинголога (отоларинголога дитячого) для детального обстеження та визначення стратегії і тактики лікування.
При ГТ пацієнт ізолюється і проводиться в амбулаторному режимі.
За наявності тяжкого перебігу ГТ (наявність коморбідної патології), імовірності виникнення ускладнень лікар направляє пацієнта на госпіталізацію.
У разі направлення пацієнта на консультацію на вторинну (спеціалізовану) чи третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу забезпечується передача інформації щодо первинної клінічної картини, проведених методів обстеження, проведеного лікування (заповнення форми № 027/о).
Пацієнт направляється на консультацію оториноларинголога (оториноларинголога дитячого) за наявності у нього показань до хірургічного лікування (див. пункт 4.4.3 розділу IV).
Б). Бажані.
Моніторинг регіональної та сезонної епідемічної ситуації відносно спектру основних збудників ГТ, що може вплинути на тактику лікування.
Діагноз ГТ виставляється на підставі клінічних даних. Висновок лікаря ґрунтується на скаргах пацієнта, анамнезі, симптомах та ознаках хвороби, даних лікарського огляду.
А). Обов'язкові.
Збір скарг та анамнезу, деталізація симптомів та ознак хвороби (див. пункт 4.3.1–4.3.2 розділу IV).
У пацієнтів з тонзилітом деталізується інформація щодо кількості та частоти рецидивів, ефективності адекватно призначеного лікування, наявності коморбідних станів, ускладнень тощо.
Фізикальний огляд. При цьому відзначається стан регіонарних лімфатичних вузлів (розмір, рухливість, болючість). За даними орофарингоскопії зазначається стан піднебінних мигдаликів (розмір, нашарування їх колір, асиметрія), стан слизової оболонки (див. пункт 4.3.3 розділу IV).
Вимірювання температури тіла.
Виключення ускладнень тонзиліту (див. пункт 4.3.5 розділу IV).
Проведення диференційної діагностики (див. пункт 4.3.6 розділу IV).
Стратифікація пацієнтів та інформування їх про імовірність бактеріального тонзиліту (див. пункт 4.3.4 розділу IV, Додаток 2).
При наявності у пацієнта нашарувань на ПМ проводиться бактеріоскопічне обстеження з метою ідентифікації збудника дифтерії. У разі позитивного результату бактеріоскопії існує велика імовірність дифтерії, тому пацієнта обстежують з метою виключення або підтвердження дифтерії (див. відповідні медико-технологічні документи) або направляють до інфекціоніста.
Пацієнта, який має 3 і більше балів за шкалою Mclsaac, та прийняв рішення не отримувати антибіотики, повторно оглядає лікар через 24–48 год. У разі відсутності позитивної динаміки (зменшення температури або зменшення болю при ковтанні) пацієнту призначається антибіотикотерапія.
Пацієнт під час кожного лікарського огляду оцінюється щодо ефективності лікування, наявності побічних реакцій, наявності факторів, що можуть перешкоджати ефективності лікування.
Б). Бажані.
Проведення бактеріологічного обстеження мазка із зіва або швидкого антигенного тесту.
Доведена, ефективність симптоматичного лікування первинних ГТ НПЗП та/або анестетиками.
Доведена ефективність лікування бактеріальних тонзилітів антибіотиками.
Доведено, що за певних клінічних обставин пацієнт може отримати користь від хірургічного лікування рекурентного/хронічного тонзиліту.
Пацієнту надається інформація щодо перебігу хвороби, імовірних ускладнень та сучасних методів лікування (зазначається інформація щодо того, ефективність яких препаратів доведена, а яких не доведена). Пацієнт інформується щодо ризиків відмови від лікування, щодо появи побічних реакцій на призначені лікарські засоби, щодо можливих ускладнень хвороби.
З урахуванням вподобань пацієнта лікар приймає зважене рішення та призначає схему симптоматичного лікування. Пацієнту з бактеріальним тонзилітом призначається антибактеріальна терапія. Пацієнту з тонзилітом, який має 3 та більше балів за шкалою McIsaac, розглядається призначення антибактеріальної терапії (див. пункт 4.4 розділу IV).
Пацієнт інформується щодо доцільності зберігання (до завершення курсу лікування) первинної та/або вторинної упаковки лікарського засобу, на якій зазначені назва, форма випуску, доза, серія, дата випуску, термін придатності, назва виробника лікарського засобу.
Пацієнт інформується, що при підозрі на появу побічних реакцій (інформація наводиться в інструкціях до лікарських засобів) він повинен звернутися до лікаря. При підозрі на появу побічних реакцій та/або відсутність ефективності лікарського засобу лікарем заповнюється форма № 137/о.
Специфічної профілактики ГТ не існує.
ГТ спричиняються переважно вірусами , рідше бактеріями чи грибками.
Проведення санітарно-просвітницької роботи серед пацієнтів, декретованих контингентів щодо проблем, пов'язаних із тонзилітами.
Оториноларинголог (оториноларинголог дитячий) співпрацює із лікарями первинної медичної допомоги, в частині послідовності надання медичної допомоги.
Лікар оцінює доцільність консультацій і за потреби призначає консультації стоматолога, кардіолога, нефролога, ревматолога, імунолога та інших спеціалістів для виявлення імовірної причини та можливих ускладнень тонзиліту.
Діагноз рекурентного/хронічного тонзиліту виставляється на підставі клінічних даних, кількості та частоті рецидивів. Висновок лікаря ґрунтується на скаргах пацієнта, анамнезі, симптомах та ознаках хвороби, даних лікарського огляду.
А). Обов'язкові.
Збір скарг та анамнезу, деталізація симптомів та ознак хвороби (див. пункт 4.3.1–4.3.2 розділу IV).
У пацієнтів з рекурентним/хронічним тонзилітом деталізується інформація щодо кількості рецидивів, ефективності адекватно призначеного лікування, наявності коморбідних станів, ускладнень тощо.
Фізикальний огляд. При цьому відзначається стан регіонарних лімфатичних вузлів (розмір, рухливість, болючість). За даними орофарингоскопії зазначається стан піднебінних мигдаликів (розмір, нашарування їх колір, асиметрія), стан слизової оболонки (див. пункт 4.3.3 розділу IV).
Вимірювання температури тіла.
Виключення ускладнень тонзиліту (див. пункт 4.3.5 розділу IV).
Проведення диференційної діагностики (див. пункт 4.3.6 розділу IV).
Стратифікація пацієнтів та інформування їх про імовірність бактеріального тонзиліту (див. пункт 4.3.4 розділу IV, Додаток 2).
При наявності у пацієнта нашарувань на ПМ проводиться бактеріоскопічне обстеження з метою ідентифікації збудника дифтерії. У разі позитивного результату бактеріоскопії існує велика імовірність дифтерії, тому пацієнта обстежують з метою виключення або підтвердження дифтерії (див. відповідні медико-технологічні документи) або направляють до інфекціоніста.
Пацієнта, який має 3 і більше балів за шкалою Mclsaac та прийняв рішення не отримувати антибіотики, повторно оглядає лікар через 24–48 год. У разі відсутності позитивної динаміки (зменшення температури або зменшення болю при ковтанні) пацієнту призначається антибіотикотерапія.
Пацієнт під час кожного лікарського огляду оцінюється щодо ефективності лікування, наявності побічних реакцій, наявності факторів, що можуть перешкоджати ефективності лікування.
Пацієнти з рекурентним/хронічним тонзилітом обстежуються на предмет виключення патології носа та приносових порожнин, що веде до погіршення носового дихання; оцінюється доцільність проведення консультацій інших спеціалістів; оцінюється на предмет наявності показань до хірургічного лікування (див. пункт 4.4.3 розділу IV).
В клінічно складних випадках, при ускладненнях відповідно до клінічної потреби проводяться додаткові методи обстеження для вирішення питання подальшого лікування пацієнта (консервативно чи хірургічно).
Після консультації пацієнту видається на руки консультативний висновок спеціаліста (форма № 028/о).
Б). Бажані.
Проведення бактеріологічного обстеження мазка із зіва або швидкого антигенного тесту.
Доведена, ефективність симптоматичного лікування первинних ГТ НПЗП та/або анестетиками.
Доведена ефективність лікування бактеріальних тонзилітів антибіотиками.
В деяких клінічних ситуаціях пацієнту показане хірургічне лікування (тонзилектомія, тонзилотомія, аденотонзилектомія).
Лікування рекурентного/хронічного тонзиліту призначає лікар-отоларинголог (отоларинголог дитячий), застосовуючи сучасні схеми лікування.
А). Обов'язкові.
Пацієнту надається інформація щодо перебігу хвороби, імовірних ускладнень та сучасних методів лікування (зазначається інформація щодо того, ефективність яких препаратів доведена, а яких не доведена).
Пацієнту надається інформація щодо ризиків появи побічних реакцій на лікарські засоби, які лікар планує призначити пацієнту. З урахуванням вподобань пацієнта лікар приймає зважене рішення та призначає схему лікування (див. пункт 4.4 розділу IV).
Пацієнт інформується, що при підозрі на появу побічних реакцій (інформація наводиться в інструкціях до лікарських засобів) він повинен звернутися до лікаря. При підозрі щодо появи побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарського засобу лікарем заповнюється форма №137/о.
Лікар призначає лікування відповідно до клінічної картини та з урахуванням коморбідної патології.
Пацієнтам, які мають показання (див. розділ 4.4.3 розділу IV) до хірургічного лікування та дали інформовану згоду на проведення оперативного втручання проводиться хірургічне лікування. Метод втручання та його обсяг визначається лікуючим лікарем.
Б) Бажані.
За необхідності хірургічного лікування, операція проводиться під загальним знеболенням.
А). Обов'язкові.
Лікуючий лікар співпрацює із лікарями вторинної (спеціалізованої) та первинної медичної допомоги, в частині ведення пацієнтів з тонзилітом; з лікарями третинної медичної допомоги, в частині суміжної патології, яка впливає на перебіг рекурентного/хронічного тонзиліту.
Лікар оцінює доцільність консультацій і за потреби призначає консультації стоматолога, кардіолога, нефролога, ревматолога, імунолога та інших спеціалістів для виявлення імовірної причини рекурентного/хронічного тонзиліту та можливих ускладнень тонзиліту.
Діагноз рекурентного/хронічного тонзиліту виставляється на підставі клінічних даних, кількості та частоті рецидивів. Висновок лікаря ґрунтується на скаргах пацієнта, анамнезі, симптомах та ознаках хвороби, даних лікарського огляду.
В клінічно складних випадках тонзиліту, при ускладненнях діагностика потребує проведення додаткових методів обстеження.
А). Обов'язкові.
Збір скарг та анамнезу, деталізація симптомів та ознак хвороби (див. пункт 4.3.1–4.3.2 розділу IV).
У пацієнтів з рекурентним/хронічним тонзилітом деталізується інформація щодо кількості рецидивів, ефективності адекватно призначеного лікування, наявності коморбідних станів, ускладнень тощо.
Фізикальний огляд. При цьому відзначається стан регіонарних лімфатичних вузлів (розмір, рухливість, болючість). За даними орофарингоскопії зазначається стан піднебінних мигдаликів (розмір, нашарування їх колір, асиметрія), стан слизової оболонки (див. пункт 4.3.3 розділу IV).
Вимірювання температури тіла.
Виключення ускладнень тонзиліту (див. пункт 4.3.5 розділу IV).
Проведення диференційної діагностики (див. пункт 4.3.6 розділу IV).
За наявності у пацієнта нашарувань на ПМ проводиться бактеріоскопічне обстеження з метою ідентифікації збудника дифтерії. У разі позитивного результату бактеріоскопії існує велика імовірність дифтерії, тому пацієнта обстежують з метою виключення або підтвердження дифтерії (див. відповідні медико-технологічні документи).
Пацієнт під час кожного лікарського огляду оцінюється щодо ефективності лікування, наявності побічних реакцій, наявності факторів, що можуть перешкоджати ефективності лікування.
Пацієнту у відповідності до клінічної ситуації проводяться додаткові методи обстеження (див. пункт 4.3.3 розділу IV) в обсязі, достатньому для встановлення діагнозу.
Лікар обстежує пацієнта з рекурентним/хронічним тонзилітом на предмет виключення патології носа та приносових порожнини, що веде до погіршення носового дихання та анатомічних аномалій, які можуть впливати на перебіг хвороби та на наступне лікування.
Б). Бажані.
За наявності додаткових факторів, що можуть свідчити про початок розвитку ускладнень, чи супутніх станів, які обтяжують перебіг хвороби, лікар організовує консиліум.
Лікування клінічно складних випадків або ускладнень включає комплексний підхід з урахуванням супутньої патології.
А). Обов'язкові.
Пацієнту надається інформація щодо перебігу хвороби, імовірних ускладнень та сучасних методів лікування (зазначається інформація щодо того, ефективність яких препаратів доведена, а яких не доведена).
Пацієнту надається інформація щодо ризиків появи побічних реакцій на лікарські засоби, які лікар планує призначити пацієнту. З урахуванням вподобань пацієнта лікар приймає зважене рішення та призначає схему лікування (див. пункт 4.4 розділу IV).
Пацієнт інформується, що при підозрі щодо появи побічних реакцій (інформація наводиться в інструкціях до лікарських засобів) він повинен звернутися до лікаря. При підозрі щодо появи побічних реакцій та/або відсутність ефективності лікарського засобу лікарем заповнюється форма № 137/о.
Лікар призначає лікування відповідно до клінічної картини та з урахуванням коморбідної патології.
Пацієнтам, які мають показання (див. розділ 4.4.3 розділу IV) до хірургічного лікування та дали інформовану згоду на проведення оперативного втручання проводиться хірургічне лікування. Метод втручання та його обсяг визначається лікуючим лікарем.
Медична допомога при супутній патології та ускладненнях надається у відповідності до встановленого діагнозу.
Кожному пацієнту надається інформація щодо необхідності планової санації осередків хронічного запалення (зазначається у формі № 027/о і повідомляється особисто лікуючим лікарем)
Б). Бажані.
За необхідності хірургічного лікування, операція проводиться під загальним знеболенням.
© 2018-2024 «Школа доказової медицини». Всі права захищені.
Інформація, опублікована на даному сайті, орієнтована на загальне ознайомлення та жодним чином не може бути використана в якості медичних, практичних або комерційних рекомендацій. У зв’язку з цим, Сайт «Школи доказової медицини» не несе жодної відповідальності за негативні наслідки, отримані через використання матеріалів, викладених на даному сайті. Документація з фармацевтичних продуктів не є рекламою та не призначена для того, щоб використовувати її замість консультації з кваліфікованими фахівцями в галузі медицини та інших галузях. Документація з фармацевтичних продуктів надається за вашою згодою відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII. Якщо вам потрібна консультація з конкретного питання, пов’язаного зі здоров’ям, необхідно звернутися до фахівців- професіоналів.
Продовжуючи своє перебування на сайті, ви підтверджуєте свою згоду на дистанційне отримання інформації про лікарські та косметичні засоби (включаючи інформацію про рецептурні лікарські засоби) на підставі вимог ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.
Уся інформація, яка міститься на даному сайті, подана з освітньою метою виключно для медичних та фармацевтичних працівників і не замінює консультації лікаря.