Дослідження

Клінічний анамнез

• Тривалість і раннє виникнення симптомів
• Розвитку симптомів часто передують маніпуляції у слуховому каналі, інші травми, плавання чи потрапляння води до вуха.
• Наявність в анамнезі алергій, захворювань шкіри і системних хвороб, як-от діабет.
• Будь-які медикаменти і косметичні засоби, що застосовуються у вухо або навколо нього, можуть сприяти розвитку зовнішнього отиту.

Обстеження і клінічні дані

• Див. таблиця [табл.|T1]
• При гострому зовнішньому отиті вухо чутливе (іноді - болісне) на дотик.
• Особливо болісними є рух вушної раковини і натискання на козелок.
• Для полегшення огляду і підвищення ефективності лікування вушний канал, за необхідності, слід ретельно очистити. Спочатку механічно видаляється будь-який детрит, потім вушний канал промивають фізіологічним розчином і висушують відсмоктувачем.
• При гострому зовнішньому отиті шкіра слухового ходу гіперемована, волога, набрякла і часто вкрита гнійними виділеннями. Навіть може спостерігатися невеликий абсцес на латеральній стінці вушного каналу. Набряк вушного каналу може унеможливити огляд барабанної перетинки.
• При грибковій інфекції вушний канал може бути вкритий білуватими нашаруваннями чи сіро-чорною плівкою.
• Свербіж - основний симптом при хронічному запаленні. Шкіра часто стоншена або лущиться.
• Слід перевірити стан барабанної перетинки для виключення гострого або хронічного середнього отиту. Барабанну перетинку слід перевірити при наступному візиті, якщо спочатку це було неможливо через набряк.
• Якщо вушний канал виглядає нормальним, слід розглянути інші джерела болючості/болю, як-от скронево-нижньощелепний суглоб або глотка.

Лабораторні і візуалізаційні дослідження

• При персистуючому запаленні чи хронізації показаний бактеріологічний і грибковий посів.
• Диференційна діагностика між гострим, фульмінантним зовнішнім отитом і гострим мастоїдитом може бути важкою. Однак, при зовнішньому отиті немає випоту в середньому вусі. В проблемних випадках слід розглянути комп’ютерну томографію (КТ) вух.