Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ 10 Н 66.1

Хронічний туботимпанальний гнійний середній отит – це тривале захворювання переважно мукоперіосту порожнини середнього вуха (барабанної порожнини) і слухової труби, яке характеризується наявністю стійкої центральної перфорації барабанної перетинки, зниженням слуху і постійними або періодичними виділеннями з вуха.

Більшість хронічних туботимпанальних гнійних середніх отитів (ХТГСО) починаються в дитячому віці і пов'язані з гострими запальними захворюваннями середнього вуха, після яких залишається стійка перфорація барабанної перетинки, тобто не відбулося повне морфологічне видужання.

Існує багато факторів, що сприяють розвитку ХТГСО:

• висока вірулентність мікроорганізмів;
• патологія носа і носоглотки (аденоїдні вегетації, гіпертрофія трубних мигдаликів, задніх кінців нижніх носових раковин), що ведуть до порушення функції слухової труби;
• погіршення місцевої і загальної реактивності організму, зниження імунологічного захисту;
• особливості будови антро-мастоідальної ділянки.

Захворювання найчастіше проявляється періодичними виділеннями слизово-гнійного характеру з вуха під час загострень процесу. Причиною загострень є в більшості випадків бактеріальна флора, що потрапляє в середнє вухо через наявну перфорацію барабанної перетинки або ринотубарним шляхом.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Консервативне лікування у фазі загострення може проводитися амбулаторно в умовах ЛОР-кабінетів поліклінік і стаціонарів всіх типів закладів охорони здоров'я.

Діагностична програма

Перебіг захворювання характеризується фазами загострень і ремісій. Під час ремісії хворих турбує лише зниження слуху.

При загостреннях суб'єктивні симптоми мало виражені, хворих турбує лише наявність слизово-гнійних виділень з вуха, біль в вусі частіше відсутній, слух знижений в різній мірі, іноді турбує шум у вусі, рідко запаморочення.

Обов'язкові діагностичні заходи:

1. Отоскопічно виявляється центральна перфорація барабанної перетинки з омозолілими краями, різних розмірів аж до тотальної відсутності pars tensa. Можуть визначатися грануляційні зміни слизової оболонки медіальної стінки барабанної порожнини. Отомікроскопія може дати змогу оцінити стан слухових кісточок, тимпанального вічка слухової труби.
2. При аудіометрії виявляється порушення слуху кондуктивного або змішаного характеру, якщо є супутнє враження звукосприймаючого апарату.
3. При пальцевому дослідженні носоглотки може визначатися розрощення лімфоїдної тканини, рубцеві зміни в ділянці глоткового вічка слухової труби.
4. Рентгенологічні дослідження: Rо-графія скроневих кісток за Шюллером може визначити погіршення розвитку коміркової системи скроневої кістки, порушення прозорості (пневматизації) комірок соскоподібного відростка.
5. Загальні аналізи крові та сечі в періоді ремісії без змін, при загостренні можливий лейкоцитоз, підвищення ЩОЄ.
6. Гістологічному дослідженню підлягають поліпи, грануляції, видалені з середнього вуха.
7. В фазі загострення бактеріологічне дослідження виділень з середнього вуха.

Факультативні діагностичні заходи:

1. При дослідженні функції слухової труби за Miller (1965), найчастіше визначаються різноманітні ступені її порушення (III-V).
2. Більш інформативною є комп'ютерна томографія скроневих кісток, яке дає змогу оцінити стан структур барабанної і антромастоідальної порожнин, визначити наявність блокади адитуса патологічною тканиною.