Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ 10 Н 70.0

Гострий мастоїдит (абсцес, емпієма соскоподібного відростка) – це гостре запальне захворювання тканин соскоподібного відростка, з залученням в патологічний процес кісткової тканини, тобто це остеїт соскоподібного відростка.

Мастоїдит може бути первинним, що розвивається як самостійне захворювання (при травмі, загальному сепсисі) або, найчастіше, вторинним, що виникає як ускладнення гострого гнійного середнього отиту.

Збудником мастоїдиту являються переважно ті ж самі мікроорганізми, що викликають гострий середній отит. В соскоподібному відростку частіше, ніж в барабанній порожнині виявляється монофлора – 70 – 80 % випадків.

Розвитку мастоїдиту сприяють:

• Зниження загальної, імунологічної резистентності організму на фоні різних хвороб чи цукрового діабету;
• Вірулентна мікрофлора;
• Недостатнє і неадекватне лікування попереднього гострого гнійного середнього отиту (відмова від тимпанопункцій і парацентезу, недостатнє дренування барабанної порожнини після перфорації барабанної перетинки чи парацентезу, що веде до затруднення відтікання гною з середнього вуха і особливо з комірок соскоподібного відростка);
• Погіршена функція слухової труби та патологічні зміни в носоглотці, що її зумовлюють;
• Поширений комірковий тип будови соскоподібного відростка.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікування у всіх випадках повинно проводитися в умовах ЛОР-стаціонарів, Центрів мікрохірургії вуха.

Діагностична програма

Загальні явища заключаються в порушенні загального стану, підвищенні температури тіла. Біль у вусі може бути спонтанною або при тиску на соскоподібний відросток, але симптомом мастоїдиту він є не на початку розвитку гострого середнього отиту, а в більш віддалений термін. Найчастіше мастоїдит розвивається на 2-3 тижні після розвитку гострого гнійного середнього отиту. Хворих може турбувати пульсація, шум у вусі.

При отоскопії переважно визначається масивна гноєтеча з вуха, що продовжується більше звичайного строку при гострому середньому отиті, що свідчить про наявність додаткового резервуару гнійного ексудату, крім барабанної порожнини, яким може бути антрум і соскоподібний відросток. Проте барабанна перетинка може не мати перфорації і може бути різного стану – від різко гіперемованої, інфільтрованої до нормальної. Деякі автори вказують на набряклу рожево-червону "мастоїдитну" барабанну перетинку.

При огляді м'яких тканин мастоїдальної ділянки визначається їх пастозність, гіперемія шкіри, згладженість завушної складки, відстовбурченість вушної раковини.

Найбільш достовірними симптомами мастоідіту є:

• нависання задньо-верхньої стінки зовнішнього слухового ходу в кістковому відділі, що є проявом періоститу передньої стінки соскоподібного відростка.
• наявність субперіостального абсцесу – прориву гною під окістя соскоподібного відростка, що частіше виявляється при поширеній комірковій його структурі.

Аудіометрично визначається зниження слуху кондуктивного характеру.

При рентгенографії скроневих кісток за Шюллером, починаючи з 10-ї доби захворювання, можна поступово спостерігати затемнення комірок або деструкцію кісткової тканини.

Додатковим методом променевої діагностики є комп'ютерна томографія скроневих кісток.

Загальні аналізи крові вказують на лейкоцитоз, підвищення ЩОЕ; може бути підвищення рівня цурку у хворих на цукровий діабет.

Мікробіологічні дослідження виділень з вуха дають змогу визначати характер мікрофлори та визначити чутливість її до антибактеріальних засобів.

Обов'язкові діагностичні дослідження: отоскопія, аудіометрія, рентгенографія за Шюллером, загальний аналіз крові, сечі, при наявності гноєтечі – мікробіологічне дослідження.

Факультативні методи дослідження: КТ скроневих кісток, консультації офтальмолога, невропатолога.