Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ 10 J38.4

Простір Рейнке – це потенціальний простір, який стає можливим завдяки нещильному приляганню слизової оболонки голосових складок до голосової зв'язки, що розташована під нею. Межі цього простору становлять: слизова оболонка голосової складки – медіально, голосова зв'язка – латерально, передня щілина – спереду і голосовий відросток черпакуватого хряща – ззаду. Верхню і нижню межі простору Рейнке називають верхньою та нижньою дугоподібними лініями, тобто це точки, де відбувається перехід від плоского до циліндричного епітелію. Нещільне прилягання слизової оболонки до голосових зв'язок має важливе значення у створенні коливань останніх, проте через поганий лімфатичний дренаж цієї ділянки слизова оболонка схильна до набряків у нещільних ділянках підслизової основи, відомої як простір Рейнке. Вважається, що набряк Рейнке, поліпи і вузлики голосових складок – це кілька стадій основного процесу ексудації, організації та фіброзу, що виявляється у просторі Рейнке. Ці розлади вважаються результатом дії подразнюючого чинника, а саме диму тютюну, промислового диму та ін. Типово вони виникають у віці понад 20 – 30 років. Однаково виникають ці розлади у людей обох статей. На початку перебігу набряку Рейнке на голосових складках спостерігається тонка напівпрозора слизова оболонка, піднята над голосовою складкою за рахунок скупчення прозорої желеподібної рідини. Пізніше слизова оболонка потовщується, як шар рідини набряку, а голосові складки набирають вигляду веретеноподібних, схожих на желе мішків. Цей процес, як правило, двобічний, але не обов'язково симетричний. Основний симптом – охриплість голосу.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Хворі підлягають хірургічному лікуванню у спеціалізованих ЛОР-відділеннях із застосуванням мікрохірургічного обладнання.

Діагностична програма

• непряма ларингоскопія;
• пряма мікроларингоскопія;
• стробоскопія;
• біопсія;
• лабораторні аналізи крові та сечі;