Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ-10 J 38.6

Порушення рухливої функції гортані розвивається у результаті враження перстенечерпаловидного суглобу, порушення рухової іннервації гортані, ураження м'язів гортані. Процес може бути одно- та двобічний. Розрізняють міогенні, нейрогенні парези та паралічі , останні поділяються на центральні та периферичні. Стенози гортані – важке захворювання, яке супроводжується порушенням таких життєво важливих функцій як дихальна, захисна, голосоутворююча. За перебігом вони поділяються на гострі та хронічні. За походженням на вроджені та набуті. За етіологічними факторами поділяються на

• центральні
• посттравматичні
• запальні
• неопластичні
• механічні
• ятрогенні
• ідіопатичні.

Ускладнення після інтубації з боку гортані зустрічаються від 4% до 13% у дорослих та від 0,5% до 61% у немовлят за даними різних авторів.

Класифікація стенозів

Гострі стенози: Посттравматичні (враження м'яких тканин гортані, гематома, розриви, переломи хрящів, враження нервів, зв'язочного апарату – розрив щито-перстневидного сполучення та гортанно-трахеального) , постінтубаційні. (див. закриті травм гортані)

Хронічні стенози: стеноз вестибулярного відділу, серединного ( передній, задній, змішаний ), підскладкового, стеноз шийного відділу трахеї, рубцева мембрана, трахеомаляція, комбінований.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Як консервативне, так і хірургічне лікування повинне, а також діагностичні маніпуляції повинні проводитись в умовах ЛОР-стаціонару.

Діагностична програма

• Скарги, етіологія, клініка;
• Ларингоскопія (непряма та пряма);
• Ендоскопія;
• Комп'ютерна томографія, МРТ гортані;
• При необхідності міографія внутрішніх м'язів гортані;