наказ МОЗ України від 24.03.2009 № 181

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ 10 J 31.0

В етіології хронічного катарального риніту велике значення має інфекція. Звичайно, це захворювання є наслідком частих гострих респіраторних інфекцій. Гострі риніти, що повторюються, приводять до розвитку хронічного запалення. Важливе значення має тривале охолодження. Розвитку хронічного катарального риніту може передувати запиленість та загазованість атмосфери.

Хворі на хронічний катаральний риніт скаржаться на постійні виділення з носа слизового або слизово-гнійного характеру, інколи на утруднене носове дихання. Пацієнти відмічають поперемінну закладеність кожної половини носа, утруднене дихання може спостерігатися в горизонтальному стані пацієнта і зникає при зміні положення тіла чи фізичному навантаженні. При риноскопії виявляють гіперемовану слизову оболонку носової порожнини з ціанотичним відтінком. Гіперемія та ціаноз найбільше виражені в ділянці нижніх та середніх носових раковин. Останні набряклі, однак, звужуючи носові ходи, вони не закривають їх повністю. Часто в носових ходах є слизово-гнійний вміст.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога

Як правило, лікування проводиться амбулаторно отоларингологом чи сімейним лікарем, в разі неефективності консервативних заходів, слід проводити хірургічне лікування в ЛОР-стаціонарах.

Діагностична програма

9. Збір скарг, анамнезу

10. Інструментальне обстеження (передня, задня риноскопія)

11. Рентгенографія приносових синусів

Пошук Всі результати