Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ 10 J 01.3

Інфікування cфеноїдального синусу частіше відбувається риногенно – шляхом переходу запалення з носової порожнини в пазуху або гематогенно. Причинами гострого запалення пазухи може бути ГРВІ, грип, переохолодження, гострі мікробні інфекції, травми тощо. У разі гнійних форм синуситу найчастіше спостерігається кокова флора, рідше — синьогнійна паличка, протей, анаеробні бактерії, гриби.

При гострому синуситі пацієнти скаржаться на утруднення носового дихання та наявність слизово-гнійних або гнійних виділень з порожнини носа (одно- або двобічне), відчуття "стікання ексудату по задній стінці глотки".

Гострий сфеноїдит проявляється головним болем різноманітного характеру з локалізацією в потилиці, глибині очей та голови, може бути мігренеподібною. При гострому сфеноїдиті виділення з порожнини носа часто відсутні, може бути накопичення виділень в задніх відділах носу та носовій частині глотки, мокротиння, що накопичується за ніч та важко відхаркується. Характерним є депресивний стан, немотивоване відчуття тривоги, безсоння.

При гострому синуситі в початковій стадії відмічається підвищення температури тіла до 38°С та вище.

Гострий сфеноїдит – при риноскопії має місце скопичення виділень в ділянці нюхової щілини над середньою носовою раковиною, гіперемія слизової оболонки.

Лабораторні показники незначно змінені (лейкоцитоз до 12-15 тис.), помірне зрушення лейкоцитарної формули ліворуч.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Допомога у випадках неускладненого перебігу захворювання надається амбулаторно під наглядом отоларинголога ЛОР-кабінету; в разі важкого перебігу або при ускладнених формах – в ЛОР–відділеннях стаціонарів районних, міських або обласних лікарень.

Діагностична програма

1. Скарги хворого( біль в ділянці потилиці та орбіти, загальне погіршення самопочуття, підвищення температури тіла), анамнез ( ГРВЗ з утрудненням носового дихання, переохолодження та ін.).
2. Дані клінічного огляду, передня та задня риноскопія (слизово-гнійні виділення при задній риноскопії або при проведенні оптичної ендоскопії основної пазухи).
3. Лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, мазки ексудату з пазухи на мікрофлору та її чутливість до антибіотиків.
4. Рентгенологічне дослідження біляносових пазух.