Гострий риносинусит: патогенез, особливості діагностики та лікування. Синупрет® у комплексній терапії гострого риносинуситу

А.К. Жигунова Редакція журналу «Український медичний журнал»

Найчастіше при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ) в патологічний процес залучається слизова оболонка як носової порожнини, а й придаткових пазух носа — розвивається гострий риносинусит (РС). Якщо взяти до уваги сучасні критерії діагностики гострого РС, спектр патологій, що підпадають під це визначення, виявиться досить широким – від банальної ГРВІ до важкої бактеріальної інфекції. Головна роль при проведенні диференціальної діагностики гострого бактеріального та вірусного РС належить клінічним симптомам захворювання. З урахуванням того, що гострий бактеріальний РС розвивається тільки у 0,5–2% пацієнтів з ГРВІ та ознаками РС, рутинне призначення антибактеріальної терапії при гострому РС визнано неефективним. Таким чином, на перше місце виходить комплексна патогенетична терапія, спрямована на нормалізацію в'язкості слизу, покращення мукоциліарного кліренсу, забезпечення адекватного носового дихання, дренажу та вентиляції приносових пазух, відновлення захисної функції епітелію дихальних шляхів та підвищення активності неспецифічного імуну. З усіма цими завданнями гідно справляється комплексний фітопрепарат Синупрет, що підтверджено великою доказовою базою його застосування.

Ключові слова: гострі респіраторні вірусні інфекції, гострий риносинусит, Синупрет®.

Вступ

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - без перебільшення, найпоширеніші з усіх захворювань людини. Діти в середньому переносять ГРВІ 3-8 разів, дорослі - до 4 разів на рік. Якщо підсумувати тривалість ГРВІ протягом усього людського життя, вийде, що в цьому стані людина проводить загалом близько 6 років (Кривопустов С.П., 2009). Найчастіше основним клінічним симптомом ГРВІ є риніт. Проте найчастіше у патологічний процес залучається як слизова оболонка носової порожнини. Згідно з результатами, отриманими при проведенні комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, у 90% випадків у пацієнтів з ГРВІ виявляють також катаральне запалення слизової оболонки придаткових пазух носа у вигляді їх набряклості, застою секрету. У зв'язку з цим останнім часом у зарубіжних та вітчизняних джерелах використовується термін «гострий риносинусит» (РС) (Кривопустов С.П., 2009; Петрова Л.Г., 2013).

Патогенез РС

При ГРВІ внаслідок розмноження вірусних агентів у клітинах слизової оболонки порожнини носа та подальшої загибелі клітин з виходом вірусних частинок відбувається вивільнення медіаторів запалення, що запускають традиційний імунозапальний каскад. Системна дія прозапальних цитокінів (інтерлейкін-1 та -6, фактор некрозу пухлини-α та ін), а також прямий вплив вірусів сприяють розвитку загальних типових симптомів ГРВІ: нездужання, підвищення температури тіла, головний біль (Кунельська Н.Л. та співавт ., 2012).

Локальний процес у слизовій оболонці порожнини носа та його придаткових пазух, що поєднує в собі як інфекційний, так і місцево-запальний компонент, призводить до розширення капілярів та підвищення проникності їх стінки, транссудації плазми в інтерстиціальний простір, розвитку набряклості слизової оболонки носової порожнини. При цьому процес залучаються і секреторні клітини, спостерігається гіперсекреція в'язкого слизу. Через дисфункцію трансмембранних іонних каналів (зокрема порушення транспорту іонів хлору) змінюється склад, реологічні та біологічні якості рідини, що покриває дихальні шляхи (Trout L. et al., 1998; цит. по: Virgin F. et al., 2011). Внаслідок дегідратації страждає мукоциліарний апарат, порушується мукоциліарний кліренс. За рахунок зниження евакуаційної функції війчастого епітелію збільшується час контакту мікробних патогенів з і без того скомпрометованою слизовою оболонкою порожнини носа та синусів, що створює сприятливі умови для приєднання бактеріальної інфекції (Кунельська Н.Л. та співавт., 2012).

Набряклість слизової оболонки в області соуст придаткових пазух носа створює умови для порушення природного дренажу синусів, провокуючи застій секрету, і погіршує їхню аерацію. Набряк при гострому запаленні може бути виражений настільки значно, що практично вся порожнина виявиться заповненою набряковими подушкоподібними утвореннями з потовщеної слизової оболонки синусів (Лопатін А.С., Свістушкин В.М., 2008; Кунельська Н.Л. та співавт., 2012).

Крім цього, вищевказані фактори сприяють зниженню місцевого імунітету в носовій порожнині та придаткових пазухах носа, за рахунок чого як при вірусному, так і при бактеріальному гострому РС часто уражаються не одна, а кілька пазух придаткових носа (Кривопустов С.П., 2009).

Діагностика гострого РС

Згідно з Європейськими рекомендаціями щодо ведення пацієнтів з РС та назальними поліпами (European position paper on rhinosinusitis and nasal polyps – EPOS) 2012 р., у яких саме положення про РС зазнали значного перегляду порівняно з більш ранніми рекомендаціями 2007 р., гострих пацієнтів являє собою гостре запалення слизової оболонки порожнини носа і придаткових пазух (що раптово з'явилося і триває ≤12 діб), що характеризується наявністю ≥2 з нижченаведених симптомів:

  • обов'язкові ознаки - закладеність носа або наявність виділень з носа або задньої стінки глотки;
  • додаткові ознаки - біль або тиск в області обличчя та гіпосмія або аносмія (Fokkens W.J. et al., 2012; цит. по: Свістушкин В.М. та співавт., 2012).

Докладніші критерії діагностики РС запропоновані у 2012 р. Американським товариством з інфекційних хвороб (Infectious Diseases Society of America — IDSA) у Посібнику з ведення дорослих та дітей з гострим бактеріальним РС. Для встановлення діагнозу достатньо наявності у пацієнта ≥2 основних або 1 основного та ≥2 додаткових симптомів (табл. 1).

Таблиця 1 Загальноприйняті критерії діагностики РС (Chow A.W. et al., 2012)
Основні Додаткові
Гнійні виділення з носу Головний біль
Гнійні або безбарвні виділення з носа, що стікають по задній стінці горлянки Біль у вусі, відчуття тиску чи розпирання у вусі
Закладеність носу, порушення носового дихання Галітоз (неприємний запах з роту)
Біль чи відчуття тиску в ділянці обличчя Зубний біль
Набряклість, відчуття розпирання в області обличчя Кашель
Гіпосмія чи аносмія Лихоманка (для підгострого чи хронічного РС)
Лихоманка (для гострого РС) Підвищенна втомлюваність

Вищевказані критерії діагностики гострого РС, таким чином, суттєво розширюють спектр патологій, що підпадають під визначення «гострий РС» — від банальної ГРВІ до тяжкої бактеріальної інфекції (Свістушкін В.М. та співавт., 2012).

Для вибору оптимальної терапевтичної тактики найбільш важливе значення має вирішення питання про вірусну чи бактеріальну природу гострого РС.

Диференціальна діагностика вірусного та бактеріального гострого РС

Безперечно, золотим стандартом диференціальної діагностики бактеріального РС є виділення мікроорганізму — збудника РС із придаткових пазух носа. Однак одержання матеріалу для мікробіологічної діагностики пов'язане з багатьма складнощами. Пункція синусів болюча, інвазивна і травматична, загрожує ускладненнями. При заборі матеріалу для мазка через середній носовий хід відбувається контамінація флорою носової порожнини, частіше золотистим або епідермальним стафілококом, що призводить до хибнопозитивного результату (Лопатін А.С., Свістушкин В.М., 2008; Свистушкин В.М. та співавт., 2012). Прицільний забір матеріалу, без обсіменіння «шляховою» мікрофлорою, можливий при використанні ендоскопічної техніки, проте це трудомістке та дороге дослідження, яке не потрібно застосовувати за відсутності діагностичних труднощів. Крім того, як при пунктируванні синуса, так і при заборі матеріалу під контролем ендоскопа часті хибнонегативні результати, що пояснюються феноменом аутостерилізації гною в порожнинах (Лопатін А.С., Свістушкин В.М., 2008).

Результати рентгенографічного дослідження, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії не дозволяють зробити висновків про природу РС, тому практичний лікар у своїй роботі орієнтується переважно на клінічні симптоми захворювання.

У Посібнику IDSA з ведення дорослих та дітей з гострим бактеріальним РС вказані типові ознаки, що дозволяють запідозрити гострий бактеріальний РС:

  1. Початок захворювання з появи стійких симптомів гострого РС, що зберігаються протягом 10 діб без ознак клінічного поліпшення.
  2. Клінічна маніфестація з тяжких симптомів або ознак лихоманки (температура тіла ≥39 °С) та гнійні виділення з носа або біль в області обличчя протягом ≥3–4 діб на початку хвороби.
  3. Маніфестація з погіршення характерних симптомів або ознак у вигляді повернення або появи лихоманки, головного болю або збільшення виділень з носа після перенесеного типового ГРВІ, що тривало протягом 5-6 діб з початковим поліпшенням («double sickening») (Chow A.W. 0 al. ).

Основні принципи лікування гострого РС

Якщо йдеться про бактеріальну РС, емпіричну антибіотикотерапію, згідно з рекомендаціями IDSA, слід починати відразу після встановлення діагнозу на підставі клінічної картини. Однак гострий бактеріальний РС розвивається лише у 0,5–2% пацієнтів із ГРВІ та ознаками РС (Кривопустов С.П., 2009); таким чином, у більшості випадків необхідності застосування антибіотиків не виникає.

Деякі практичні лікарі призначають антибіотикотерапію при всіх випадках гострого РС, аргументуючи своє рішення необхідністю профілактики вторинної бактеріальної інфекції, проте Американська академія алергії, астми та імунології (American Academy of Allergy, Asthma and Immunology) та Академія сімейних лікарів (Acade ініціативи Choosing Wisely застерігають від рутинного призначення антибактеріальних препаратів при гострому РС (American Academy of Allergy, Asthma and Immunology, Academy of Family Physicians, 2012).

Аналогічний висновок зроблено і внаслідок проведення систематичного огляду Кокранівського співробітництва (Lemiengre M.B. et al., 2012). При вивченні даних 10 рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (загальна кількість учасників – 2450 дорослих пацієнтів) встановлено, що антибіотики порівняно з плацебо здатні скоротити тривалість гострого РС лише у 5 зі 100 пацієнтів. Число хворих, яких необхідно пролікувати для отримання 1 додаткового позитивного результату (number needed to treat to benefit - NNTB), становить 18 (95% довірчий інтервал (ДІ) 10-115). Ефективність антибіотиків закономірно вища за наявності гнійного відокремлюваного: відношення шансів (ЗШ) 1,58 (95% ДІ 1,13–2,22), при цьому NNTB становить 11 (95% ДІ 6–51). Експерти Кокранівського співробітництва також підрахували, наскільки значну шкоду здатна завдати відсутність рутинної антибіотикотерапії при гострому РС: з 20 (95% ДІ 14–35) пацієнтів, яким не буде призначена рутинна антибіотикотерапія (number needed to treat to harm — NNTH) у разі буде отримано несприятливий результат. З урахуванням того, що побічні небажані явища в групі антибіотиків зареєстровані в 27% випадків, автори систематичного огляду дійшли висновку, що потенційну вигоду від застосування антибіотиків при клінічно діагностованому гострому РС необхідно розглядати в контексті високої поширеності несприятливих подій. Беручи до уваги стійкість збудників до антибіотиків і дуже низьку частоту серйозних ускладнень (1 випадок абсцесу мозку на 2450 учасників, причому в групі антибіотикотерапії), експерти зробили висновок, що у дорослих пацієнтів (без серйозних соматичних захворювань та/або імунодефіциту) з клінічним діагнозом нескладно РС не слід рутинно застосовувати антибіотикотерапію.

Таким чином, за гострого вірусного РС важлива роль належить комплексній патогенетичній терапії, основними цілями якої є (Нагорна Н.В., Лімаренко М.П., 2009):

  • нормалізація в'язкості слизу та покращення мукоциліарного кліренсу (муколітики);
  • забезпечення адекватного носового дихання, дренажу та вентиляції навколоносових пазух (місцеві та системні деконгестанти);
  • відновлення захисної функції епітелію дихальних шляхів (зволожуючі та гігієнічні засоби);
  • підвищення активності неспецифічного імунітету (імуномодулюючі препарати).

Очевидно, що призначення одночасно препаратів, що належать до кожної з вищезгаданих груп, загрожує поліпрагмазією. Саме тому багато вітчизняних та зарубіжних фахівців віддають перевагу комбінованим лікарським засобам, що надають комплексну дію на патологічний процес, особливо — фітопрепаратам.

Комплексний фітопрепарат Синупрет® у терапії гострого РС

Фітопрепарати мають ряд переваг у порівнянні з синтетичними препаратами: зокрема, при використанні рослинних засобів алергічні реакції та небажані ефекти розвиваються рідше. Для більшості лікарських рослин накопичений багаторічний (десятки і навіть сотні років) досвід використання в медицині, а тому властивості добре вивчені (Ernst E., 2007). До того ж рослинна сировина містить не один, а кілька активних компонентів, що забезпечує комплексність терапевтичного впливу.

У той же час при застосуванні лікарських рослин часто складно точно визначити концентрацію активної діючої речовини в препараті та, відповідно, її дозу. Крім того, точний склад рослинного засобу не завжди відомий, а за недостатнього контролю якості сировини можлива наявність у препаратах шкідливих домішок. Подолати ці складності дозволяє концепція фітонірингу, що застосовується компанією «Bionorica SE» (Німеччина), — самостійна медична науково-технологічна концепція фітотерапевтичного спрямування, що базується, з одного боку, на знаннях у галузі фітотерапії та застосуванні лікарських рослин, а з іншого — на використанні можливостей, що надаються науково-технічним прогресом (Юдін В., 2010).

У рамках концепції фітонірингу проведено повну стандартизацію всіх етапів виробничого процесу, від вирощування селекційної рослинної сировини на власних контрольованих плантаціях, розташованих в екологічно сприятливих районах (острів Майорка, Угорщина), до строго регламентованих процесів обробки та екстракції з максимальним збереженням активних речовин, постійного контролю якості та складу отриманих екстрактів, їх стандартизації. Для всіх препаратів, вироблених компанією «Bionorica SE», накопичена доказова база рандомізованих клінічних досліджень їх ефективності та безпеки (Юр'єв К.Л., 2008; Щербак І.Б., 2012). Все вищесказане повною мірою відноситься і до комбінованого фітопрепарату Синупрет®, до складу якого входять екстракти кореня генціани жовтої (Gentiana lutea), квіток з чашечками першоцвіту весняного (Primulae veris), трави щавлю звичайного (Rumex acetosa) ) та трави вербени аптечної (Verbena officinalis). Така комбінація синергічних активних речовин забезпечує комплексну секретолітичну, протинабрякову, бронходилатируючу, протизапальну, імуностимулюючу та противірусну дію (табл. 2) (Синупрет - комбінований препарат рослинного походження з комплексною дією, 2001; Кривопустов С.П., Кривопустов С.П.; , 2012).

Таблиця 2 Рослини, що входять до складу препарату Синупрет®, та їх фармакологічні властивості (Щербак І.Б., 2012)
Рослина/використовувана частина Активні компоненти рослини Фармакологічні властивості активних компонентів рослини
Секретологічна Усунення бронхоконстрикції Протизапальна Імуномодулююча Противірусна
Gentiana lutea (генціана жовта)/корінь Гіркоти (амарогенцин, генціопікрозід, гентизин) + +
Primula veris/elatior (первоцвіт весняний)/квітки з чашечками Флавоноїди (рутин, кверцетин), похідні саліцилової кислоти + + +
Rumex acetosa (щавель звичайний)/трава Флавоноїди, похідні гідроксикоричної кислоти (ферулові кислоти) + + +
Sambucus nigra (бузина чорна)/квітки Флавоноїди (рутин, гіперозид, кверцетин), похідні гідроксикоричної кислоти (наприклад ефіри кавової кислоти), ситостероли, тритерпени, сапоніни + +
Verbena officinalis (вербена аптечна)/трава Іридоїдні глікозиди (вербеналін та гастатозид, похідні гідроксикоричної кислоти + + +

Клінічні дослідження ефективності та безпеки препарату Синупретsup>®

Ранні дослідження ефективності та безпеки препарату докладно викладені у попередніх присвячених йому публікаціях (Синупрет – комбінований препарат рослинного походження з комплексною дією, 2001; Щербак І.Б., 2012), тому в рамках даного матеріалу ми розглянемо результати досліджень, проведених як вітчизняними, так і та зарубіжними фахівцями в останні роки.

Доцільність доповнення стандартної терапії гострого РС комбінованим фітопрепаратом Синупрет® вивчена О.Р. Боджоковим та Ф.В. Басовим (2010). З 60 пацієнтів було сформовано 2 групи: в учасників 1-ї застосовували передбачену стандартним протоколом антибіотикотерапію (амоксицилін/клавуланова кислота) та Синупрет®, а учасників 2-ї лише антибіотикотерапію протягом 8 діб.

При аналізі одержаних результатів виявлено статистично значуще скорочення середніх термінів прояву симптомів РС, а також середніх термінів одужання у пацієнтів 1 групи (р<0,001). Виразність основних клінічних ознак РС значно зменшилася у них на 2-3 добу терапії (у контрольній групі - на 5-6 добу). Риноскопічна картина в основній групі нормалізувалася на 5-6 добу (у середньому - 5,33 діб), а в контрольній - на 6-7 добу (у середньому - 7,07). Таким чином, при додаванні препарату Синупрет® у схему лікування гострого РС одужання наступало в середньому на 1,74 діб раніше (р<0,001).

При порівнянні якості життя хворих з використанням російської версії загального опитувальника SF–36 Health Status Survey відзначено нижчі показники у пацієнтів контрольної групи за всіма шкалами, причому найбільше зниження, зафіксоване за шкалами RP (рольове функціонування, зумовлене фізичним станом) та RE (рольове функціонування) , обумовлене емоційним станом), у цій групі було обумовлено суттєвим обмеженням повсякденної діяльності через вплив фізичного та емоційного стану пацієнтів.

Будь-яких небажаних явищ в жодного з учасників дослідження не зазначено.

Застосування препарату Синупрет® у педіатричній практиці

Говорячи про досвід застосування препарату Синупрет® у пацієнтів дитячого віку, не можна не згадати про велике мультицентрове неінтервенційне дослідження K. Biebach, A. Kramer (2010), проведене на базі 967 медичних центрів Німеччини; його учасниками стали 3109 дітей із РС у віці 2–12 років.

Ефективність та переносимість препарату оцінена лікарями у 88% випадків як «дуже хороша» або «хороша», у 7% — як «середня», у 4% ці дані були відсутні. За період дослідження небажані ефекти відмічені у 0,8% випадків, при цьому вони були оцінені як легкі. В основному йшлося про гастроінтестинальні симптоми та висипи на шкірі. У 50% випадків дослідники пов'язували ці явища з супутнім лікуванням (антибіотики) або основним захворюванням.

Ефективність препарату Синупрет® щодо основних симптомів гострого РС показана в ході всіх етапів дослідження. На думку авторів, широкий спектр фармакологічних ефектів препарату робить його оптимальним засобом для лікування гострого РС у дітей віком від 2 років.

У дослідженні Н.В. Нагорний та М.П. Лімаренко (2008) вивчено ефективність та безпеку застосування препарату Синупрет® для лікування ГРВІ з гострим РС та профілактики гострого середнього отиту у дітей раннього віку (n=69; вік – 2–4 роки).

Ускладнення ГРВІ було зафіксовано у 55,9% пацієнтів контрольної групи: у 26,5% дітей – гострий середній отит, причому у 22,2% з них – гнійна форма, з перфорацією барабанної перетинки; у 29,4% – гострий етмоїдит, гострий бронхіт, у тому числі обструктивний, пневмонія. Зазначені ускладнення послужили основою призначення антибіотиків у 47,1% дітей. В основній групі ускладнення відзначені лише у 14,3% хворих: у 5,7% - гострий середній отит, катаральна форма; у 8,6% – гострий бронхіт. Призначення антибіотикотерапії хворим із основної групи не потрібно.

Порівняльний аналіз свідчив про меншу частоту та рівень тяжкості ускладнень ГРВІ у дітей, які отримували Синупрет® на додаток до базисної терапії. Частота розвитку гострого середнього отиту при додаванні препарату Синупрет® до базової терапії ГРВІ знижувалася в 4,5 рази. Побічних дій препарату не зареєстровано.

Є.Ю. Радциг та співавтори (2008) досліджували ефективність препарату Синупрет® у пацієнтів дитячого віку (3–15 років) із затяжними формами гострого РС (n=100), у яких, незважаючи на отримане лікування із застосуванням топічних деконгестантів (протягом 7–10 діб) ) та антибіотиків, зберігалися клінічні та ендоскопічні ознаки РС. Всім учасникам скасовували деконгестанти, 50 із них призначали Синупрет® у віковому дозуванні (основна група), ще 50 (група порівняння) – промивання порожнини носа фізіологічним розчином.

На 7-му та 21-му добу лікування в обох групах відзначено позитивну динаміку таких симптомів, як закладеність носа та наявність виділень, більш чітко виражена у пацієнтів, які отримували Синупрет®. Так, набряклість слизової оболонки носа при порівнянні вихідному рівні (≈2,20 бала за 3-бальною шкалою) зменшилася в групі препарату Синупрет® до 0,35 бала, а в групі порівняння - до 0,89 бала. На 21 добу вільне носове дихання відзначено у 68% пацієнтів основної групи та 44% – групи порівняння.

При оцінці лікарями ефективності лікування зазначено, що одужання настало в 94% випадків в основній групі і 20% - у групі порівняння; покращення — у 4% випадків в основній групі та 80% — у групі порівняння. Переносність препарату Синупрет® була оцінена пацієнтами як дуже хороша у 98% випадках. Лише у 1 хворого з обтяженим алергічним анамнезом розвинулася помірно виражена кропив'янка, що вимагало відміни препарату.

Є.Г. Шахова (2011) вивчала ефективність та безпеку застосування препарату Синупрет® як засіб монотерапії при ГРВІ легкого та середнього ступеня тяжкості у дітей (n=60). Позитивна динаміка виразності основних клінічних симптомів ГРВІ була більш значною в основній групі, яка приймала Синупрет® (n=30), ніж у контрольній (n=30). Підвищення температури тіла, що відзначається на початку захворювання у 90% хворих, на 2 добу зберігалося у 49% пацієнтів в основній групі та у 60% - у групі порівняння. На 3 добу температура тіла нормалізувалася у 90% дітей в основній та у 80% - у контрольній групі. Симптоми інтоксикації купірувалися практично одночасно з лихоманкою. Скарги на закладеність та виділення з носа при первинному огляді пред'являли всі хворі, на 5 добу симптоми риніту повністю зникли у 70% пацієнтів, які отримували Синупрет®, і лише у 50% – у групі порівняння.

Застосування препарату Синупрет® дозволило суттєво знизити частоту розвитку ускладнень ГРВІ (зокрема середнього отиту) і, відповідно, знизити необхідність призначення антибіотиків: якщо в основній групі у 90% пацієнтів антибіотикотерапії не знадобилося, то в групі порівняння її довелося застосувати у 60% випадків.

Задоволеність результатами лікування батьки пацієнтів оцінили за інтегральною шкалою IMPSS. Практично всі вони (97%) були задоволені результатами лікування (повністю задоволені – 50%, задоволені – 47%). Випадків відмови від прийому препарату Синупрет® через його неефективність, незручність застосування, а також порушень режиму терапії або заміни препарату не зазначено, що свідчить про високу прихильність пацієнтів до лікування.

Автори вищезгаданих клінічних досліджень дійшли висновку про те, що комбінований фітопрепарат Синупрет® є ефективним та безпечним засобом для лікування гострого РС. Його протизапальна, імуномодулююча та противірусна дія дозволяє застосовувати цей препарат з перших днів розвитку гострого РС, а також як монотерапію при ГРВІ легкого та середнього ступеня тяжкості (у тому числі для профілактики ускладнень). Секретолітичний вплив та здатність посилювати бактерицидний ефект антибіотиків зумовлюють ефективність препарату Синупрет® у складі комплексної терапії при гострому РС бактеріального генезу, а також при затяжних та хронічних формах захворювання.

Рекомендації щодо лікування риносинуситів Німецького товариства отоларингологів від 7.04.2017

http://www.awmf.org/uploads/tx_szleitlinien/017-049_und_053-012l_S2k_Rhinosinusitis_2017-12.pdf

http://www.awmf.org/leitlinien/detail/ll/017-049.html

Список використаної літератури

Боджоков А.Р., Басов Ф.В. (2010) Комплексна терапія гострого риносинуситу із застосуванням фітопрепаратів. Російський медичний журнал, 5 (18): 310-312.

Кривопустов С.П. (2009) Оптимізація лікування захворювань верхніх дихальних шляхів у дітей за допомогою фітонірингових технологій. Медична газета "Здоров'я України XXI сторіччя", 2 (1): 30-31.

Кривопустов С.П. (2011) Синупрет у практиці педіатрії: з позиції доказової медицини. Сучасна педіатрія, 2 (36): 52-57.

Кунельська Н.Л., Івойлов А.Ю., Архангельська І.І. (2012) Препарат Синупрет у лікуванні гострого синуситу у дітей. Російський медичний журнал, 20 (27): 1352-1354.

Лопатін А.С., Свістушкин В.М. (2008) Гострий риносинусит: етіологія, патогенез, діагностика та принципи лікування. Клінічні поради. Російське товариство ринологів, Москва, 23 с.

Нагірна Н.В., Лімаренко М.П. (2008) Ефективність фітопрепарату Синупрет у профілактиці гострого середнього отиту та синуситу у дітей раннього віку. Медична газета "Здоров'я України XXI сторіччя", 19: 66-67.

Нагірна Н.В., Лімаренко М.П. (2009) Риносинусит як міждисциплінарна проблема педіатрів та отоларингологів. Сучасна педіатрія, 5 (27): 76-80. Петрова Л.Г. (2013) Сучасні принципи лікування гострих риносинуситів у дітей. Оториноларингологія. Східна Європа, 2 (11): 97-102.

Радциг Є.Ю., Єрмілова Н.В., Лобеєва Н.А., Богомільський М.Р. (2008) Особливості ведення хворих із затяжними формами гострих синуситів. Питання сучасної педіатрії, 6 (7): 127-131.

Свистушкин В.М., Гриньов І.А., Стецюк О.У., Андрєєва І.В. (2012) Рекомендації щодо ведення дорослих пацієнтів із гострим риносинуситом: чи можна досягти консенсусу? Лікуй. лікар, 11 (http://www.lvrach.ru/2012/11/15435592).

Синупрет – комбінований препарат рослинного походження з комплексною дією (2001) Укр. мед. журнал, 6(26): 82–87 (http://www.umj.com.ua/article/1624).

Шахова Є.Г. (2011) Препарат Синупрет у лікуванні та профілактиці ускладнень гострої респіраторної інфекції у дітей. РМЗ (Російський медичний журнал), 4 (19): 1-4.

Щербак І.Б. (2012) Синупрет®: якість, підтверджена часом. Укр. мед. журнал, 4(90): 121–126 (http://www.umj.com.ua/article/38920/sinupret-sup-sup-kachestvopodtverzhdennoe-vremenem).

Юдін В. (2010) Фітотерапія: минуле, сьогодення та майбутнє. Укр. мед. журнал, 2(76): 13–17 (http://www.umj.com.ua/article/3022/fitoterapiya-proshloe-nastoyashhee-i-budushhee).

Юр'єв К.Л. (2008) Від приватного до загального або естафету приймає Імпрет. Укр. мед. журнал, 3(65): 93–105 (http://www.umj.com.ua/article/1277).

American Academy of Allergy, Asthma and Immunology, Academy of Family Physicians (2012) Treating sinusitis: Don't rush to antibiotics. Choosing Wisely (http://www.choosingwisely.org/wp-content/uploads/2012/12/treating-sinusitis.pdf).

Biebach K., Kramer A. (2010) Ефективне лікування дітей із риносинуситом. Сучасна педіатрія, 1: 35-43.

Chow A.W., Benninger M.S., Brook I. et al.; Infectious Diseases Society of America (2012) IDSA clinical practice guideline for acute bacterial rhinosinusitis in children and adults. Clin. Infect. Dis., 54(8): e72–e112.

Ernst E. (2007) Herbal medicines: balancing benefits and risks. Novartis Found Symp., 282: 154–167.

Fokkens W.J., Lund V.J., Mullol J. et al. (2012) EPOS 2012: European position paper on rhinosinusitis and nasal polyps 2012. A summary for otorhinolaryngologists. Rhinology, 50(1): 1–12.

Lemiengre M.B., van Driel M.L., Merenstein D. et al. (2012) Antibiotics for clinically diagnosed acute rhinosinusitis in adults. Cochrane Database Syst. Rev., 10: CD006089. Trout L., King M., Feng W. et al. (1998) Inhibition of airway liquid secretion and its effect on the physical properties of airway mucus. Am. J. Physiol., 274(2 Pt. 1): L258–L263.

Virgin F., Zhang S., Schuster D. et al. (2011) Біофлавоноїди препарату Синупрет® стимулюють трансепітеліальне переміщення хлориду in vitro та in vivo. РМЗ (Російський медичний журнал), 21: 1-5.

УКР. МЕД. ЧАСОПИС, 2013, 10 жовтня [Електронна публікація] www.umj.com.ua

Проведені заходи

SHDM.info | Запалення як мета комплексної терапії

Запалення як мета комплексної терапії хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів

Запалення як мета комплексної терапії хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів

Запрошуємо переглянути запис прямого ефіру на тему "Запалення як мета комплексної терапії хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів"

Заходи

Конференція MedX

Початок 04.10.2024
Online

Науково-практична SHDM.GRA

Початок 11.10.2024
Online

Науково-практичний кейс-марафон SHDM.SCHOOL

Початок 17.10.2024
Online + Offline у Львові

Пошук Всі результати