Синупрет у профілактичному лікуванні хронічних рецидивуючих риносинуситів

А.С. Журавльов

Каф. оториноларингології Харків. нац. мед. ун-ту

Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів взагалі та хронічні риносинуїти, зокрема, є частою патологією і тому можуть бути віднесені до категорії «соціально значимих». У літературі представлені відомості про те, що ці патологічні процеси зустрічаються у ЛОР-практиці у 15% амбулаторних та 30% стаціонарних хворих (Д.І. Заболотний, Т.В. Маляренко, 2008). Крім того, за даними статистики, наголошується на стійкій тенденції до зростання кількості запальних захворювань навколоносових пазух. І таке наростання захворюваності набуває дедалі більшого характеру.

Поширеність хронічних риносинуситів також залежить від патоморфологічної природи захворювання. Гіперпластичні процеси рицидивують значно частіше, ніж гнійні чи гнійно-поліпозні. Однак, у сукупності ця патологія є однією з найчастіше рецидивуючих серед інших захворювань і не тільки оториноларингологічних.

Для профілактики рецидивування патологічних процесів в організмі існує більша кількість рекомендацій: адекватність та своєчасність початку лікування пацієнта з гострим захворюванням, підвищення рівня місцевої та системної імунологічної реактивності організму та інші. Але багато хто з них працює лише в комплексі один з одним, що значно збільшує економічні витрати та ускладнює процес лікування, а також позначається на компліентності. Не завжди і не всі вони є досить ефективними. У зв'язку з цим пошук нових засобів для профілактики загострень хронічних процесів у приносових пазухах є своєчасним і доцільним.

У цьому плані є значний інтерес вивчення ефективності комплексного рослинного препарату – синупрету як профілактичного засобу проти хронічних та рецидивуючих риносинуситів, який довів свою ефективність у численних клінічних дослідженнях при лікуванні хворих на гострий РС. З точки зору лікування осіб з хронічною запальною патологією остиомеатального комплексу, особливий інтерес представляє поєднання секретолітичного, протизапального, імуномодулюючого та прямого противірусного властивостей даного препарату, а також можливість тривалого його застосування.

У зв'язку з цим метою нашої роботи було вивчення лікувально-профілактичного потенціалу комплексного рослинного препарату «Синупрет» у запобіганні рецидивам хронічного риносинуситу. Для проведення дослідження було відібрано 50 осіб із хронічним риносинуситом у фазі ремісії. Патоморфологічно процес верифікувався як катаральний. Пацієнти з поліпозними та гнійними риносинуситами, пухлинами приносових пазух різної природи виключалися з дослідження. Крім того, люди, які отримують на догоспітальному етапі імуностимулюючі засоби, що мають важку соматичну патологію або анатомічні дефекти остиомеатального комплексу, також були виключені з дослідження. Залежно від запропонованої схеми лікування всі 50 хворих були підрозділені на 2 клінічні групи, по 25 осіб у кожній, ідентичні за статтю та віковим складом. Основну групу склали особи, які отримували протизапальну терапію (глюконат Са 10% – 10,0 внутрішньовенно, 1 раз на добу – 10 днів), антигістамінні засоби (едем, ериус, кларитин по 1 таб. 1 раз на день), іригаційну терапію (віброцил, санорин), у спреї в ніс 2-3 рази на день. Крім того, у цій групі всі особи отримували "Синупрет форте" по 1 таблетці 3 рази на день. Повний курс лікування становив 28 днів. Групу порівняння представляли також 25 осіб з хронічним рецидивуючим риносинуситом, які зазнали аналогічного курсу лікування, який, однак, не був включений досліджуваний препарат: синупрет.

У всіх хворих, включених у дослідження, проводився ретельний ендоскопічний огляд ЛОР-органів, збирався анамнез зі зверненням на кількість рецидивів у минулому. При виконанні передньої та задньої риноскопії за допомогою носових дзеркал та ендоскопів фіксувався стан слизової оболонки (її консистенція, кольоровість, набряклість), наявність патологічного вмісту. Крім того, у всіх обстежуваних вивчався стан мукоциліарного транспорту за допомогою сахаринового тесту. Також у всіх хворих досліджувалась динаміка рентгенологічних проявів. Крім того, всі пацієнти в обох групах були обстежені за допомогою термографії. Цей новий та водночас «старий» діагностичний метод обстеження є неінвазивним, нешкідливим, не викликає ускладнень, простий у виконанні, не потребує матеріальних витрат. Для його здійснення використано термограф 4-го покоління TIS-1 (Thermal Imaging Systems). Він вимагає своєї роботи, як попередні покоління термографів, охолоджуючого чинника (рідкого азоту). Обстеження може проводитись у звичайному положенні хворого.

Усі пацієнти зазнали термографічного обстеження. Для цього використано термограф 4-го покоління, створений Фізико-технічним інститутом низьких температур НАН України. Це сучасний апарат з досить чутливою матрицею, кольоровим екраном, і, головне, при його експлуатації не потрібний фактор, що охолоджує (рідкий азот), який необхідний для попередніх моделей термографів. За допомогою цього апарата можливо отримати цифрову інформацію, яка свідчить про наявність або відсутність вогнища запалення в приносових пазухах: температурний градієнт між центром запалення і тканинами, що оточують його, термоасиметрія на симетричних точках шкіри обличчя в проекції приносових пазух.

Катамнестичні дані включали інформацію про кількість рецидивів захворювання після курсу профілактичного лікування.

Результати обстеження та лікування

При первинному зборі анамнестичних даних виявлено, що в обох клінічних групах у більшості осіб у минулому загострення хронічного риносинуситу відбувалося 2-4 рази на рік.

Тобто можна констатувати, що в середньому до початку лікування кількість рецидивів на рік становила 3-3,1.

Динаміка клінічної симптоматики захворювання до та в різні терміни після лікування (відразу після завершення курсу, через 6 та 12 міс) відображена в табл. 2. З її даних видно, що періодична закладеність носа у хворих в основній групі прогресуюче зменшувалася від 100% до 42%. Після проведеного лікування суттєво покращився стан слизової оболонки порожнини носа: достовірно зменшувалась питома вага числа пацієнтів з її гіперемією та набряклістю. Наявність відокремлюваного в порожнині носа різного характеру було зафіксовано у 85% обстежуваних до початку лікування. Після закінчення цього року ця цифра неухильно знижувалася до 20% через 1 рік.

У групі порівняння було констатовано іншу динаміку. Періодична закладеність носа хоч і зменшувалася протягом 12 місяців обстеження, але відмінності з первинним обстеженням були незначними (зниження – лише до 70%). Наявність гіперемії та набряклості слизової оболонки в порожнині носа знизилося та визначалося лише у половини оглянутих через 1 рік. Але це значно більше, ніж у основній групі.

Наявність секрету в порожнині носа також стала фіксуватися у меншої кількості хворих на термін спостереження 1 рік. Однак якщо до лікування він відмічений у 82% пацієнтів, то через 1 рік ця цифра знизилася лише до 74% і була достовірно вищою, ніж в основній групі (20%).

Всі хворі в обох клінічних групах зазнали лабораторних методів обстеження. Так, нами досліджувався в динаміці сахариновий тест, який відображає роботу мукоциліарного транспорту слизової оболонки порожнини носа: порушення мукоциліарного транспорту І ступеня – 20-30 хв, ІІ ступеня – 30-60 хв, ІІІ ступеня – понад 60 хв. Метод надзвичайно простий у виконанні, не інвазивний, не потребує матеріальних витрат, не викликає ускладнень і тому широко застосовується у клініці. До його недоліків слід віднести суб'єктивізм, великий розкид одержуваних результатів. В основній групі та групі порівняння отримані такі результати (рис. 1).

рис.1

З графіка видно, що до початку лікування у всіх пацієнтів мало місце порушення рухової активності миготливого епітелію І ступеня. Після закінчення лікування (через 4 тижні) відбулося зниження значень зазначеного тесту. Проте більш помітне зменшення його (хоч і достовірне) мало місце у основній групі.

При рентгенологічному обстеженні хворих використовувався електронно-оптичний перетворювач, цей апарат може показувати патологію приносових пазух на екрані та фіксувати її негайно. Крім того, цей метод дає менш виражене променеве навантаження як на пацієнта, так і на обслуговуючий персонал. Виявлено, що у всіх обстежених хворих на початок лікування мало місце порушення пневматизації навколоносових пазух. Після закінчення лікування пацієнтів у основній групі відбувся значний регрес цього показника. Він зафіксований лише у 12% осіб. На групі порівняння порушення аерації уражених пазух зберігалося в 93% обстежених. Такі відмінності результатів можуть бути пояснені лише вираженою протинабряковою дією синупрету, його здатністю відновлювати дренаж та вентиляцію ОНП.

Внаслідок термографічного обстеження хворих у динаміці лікування виявлено, що виражена термоасиметрія або температурний градієнт після закінчення лікування в основній групі повністю нівелювався, а у багатьох випадках і зникав через 6-7 днів після початку лікування. У групі порівняння подібні явища зафіксовані лише на 9-10 день після початку комплексу лікувальних впливів. Подібне вказує на яскраво виражену протизапальну дію синупрету.

Аналогічні позитивні зрушення у стані хворих, які отримали в комплексі лікування синупрет, визначили кількість рецидивів, що сталися протягом наступного катамнестичного спостереження. Вони відображені на рис. 2, з якого видно, що в основній групі пацієнтів до початку лікування кількість рецидивів у середньому становила 3, а після 1 року спостереження за ними констатовано зниження їх кількості до 1,44, тобто достовірне їх зменшення на 52%. У групі порівняння отримано дещо інші результати. До початку лікування обстежуваних було 3,1 рецидивів за рік, а через 1 рік катамнестичного спостереження після завершення лікування зафіксовано 2,84. Хоч кількість рецидивів у цій групі і знизилася, але це зниження відбулося лише на 8,3%, і різниця між показниками була недостовірною.

рис.2

Висновки

Таким чином, на підставі клінічного спостереження за хворими на хронічний катаральний риносинусит протягом 1 року та результатів їх обстеження за допомогою різних лабораторних методів можна констатувати, що включення «Синупрету форте» до комплексу лікувально-профілактичних заходів сприяє:

1. нормалізації стану остиомеатального комплексу та нормалізації функціонального стану слизової оболонки ВДП;
2. суттєвого зменшення кількості рецидивів у обстежуваних пацієнтів.

Це дає підставу рекомендувати «Синупрет» для практичної охорони здоров'я не лише з лікувальною метою, а й як активний профілактичний засіб.

Рекомендації щодо лікування риносинуситів Німецького товариства отоларингологів від 7.04.2017

http://www.awmf.org/uploads/tx_szleitlinien/017-049_und_053-012l_S2k_Rhinosinusitis_2017-12.pdf

http://www.awmf.org/leitlinien/detail/ll/017-049.html

Література перебуває у редакції видання.

Журнал вушних, носових і горлових хвороб, №1, 2015