Загальна характеристика захворювання

Код МКХ 10 J35

Визначення захворювання. Хронічний тонзиліт є захворюванням, інфекційно-алергічного характеру з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції піднебінних мигдаликів, що морфологічно виражається альтерацією, ексудацією та проліферацією.

Етіологія. Домінуюче місце в етіології хронічного неспецифічного тонзиліту займає асоціація гемолітичного стрептокока групи А, стафілокока, аденовірусів.

Патогенез. Формування вогнища хронічного запалення та розвиток тонзилогенних процесів в організмі зумовлені інтоксикацією організму внаслідок всмоктування токсинів мікроорганізмів та продуктів запалення в мигдаликах, утворення пробок в лакунах, пов'язане з порушенням помпового механізму мигдаликів, сенсибілізацією організму, виникненням патологічних імпульсів та дистонією вегетативної нервової системи.

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Хворий вказує на часті ангіни (3-4 рази на рік), наявність тонзилогенної інтоксикації, субфебрилітету, неприємного запаху та дискомфорту в глотці, паратонзилярні абсцеси. В анамнезі наявність вищевказаних скарг, наявність ревматизму, поліартриту, гломерулонефриту та інших метатонзилярних захворювань.

При клінічному огляді визначається наявність місцевих ознак хронічного тонзиліту при орофарингоскопії:

• гіперемія та валикоподібне потовщення країв піднебінних дужок;
• рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками;
• розрихлені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики;
• казеозно-гнійні пробки або рідкий гній в лакунах мигдаликів;
• регіонарний лімфаденіт – збільшення защелепних лімфатичних вузлів.

Лабораторні показники в нормі або помірно змінені, може спостерігатись лейкоцитоз 9-11 тис.), незначний зсув формули в вліво.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога хворому.

Хворі на хронічний тонзиліт підлягають консервативному лікуванню та нагляду у ЛОР-кабінеті поліклініки. Для проведення оперативного лікування вони направляються у ЛОР - відділення районної, міської, обласної лікарень.

Діагностична програма

1. Огляд ЛОР-органів, орофарингоскопія – щоденно.
2. Лабораторні обстеженні:
   • загальний аналіз крові з формулою, час згортання крові;
   • загальний аналіз сечі;
   • імунограма;
   • бактеріологічне дослідження вмісту з лакун ( визначення мікрофлори та чутливості до антибіотиків);
   • ЕКГ (при наявності скарг з боку серцево-судинної системи).