Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ 10 Н 73.0

Гострий мірингіт – це запалення барабанної перетинки. Може бути вторинним при гострих середніх отитах, запаленнях зовнішнього вуха.

Первинний мірингіт – це ізольоване запалення барабанної перетинки.

Причиною є дія фактору холоду, хімічних, травматичних чинників, вірусного походження (грип, ГРВІ).

Спочатку виникає ін'єкція судин барабанної перетинки, потім розлита гіперемія, зникнення пізнавальних контурів.

Потім відбувається серозне просочування перетинки з утворенням пухирців, розміщених між епідермісом і іншими шарами перетинки. Останні є характерною ознакою для грипозної інфекції.

В більш важких формах на барабанній перетинці утворюються абсцеси.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікування проводиться в амбулаторних умовах ЛОР-кабінетів поліклінік всіх типів закладів охорони здоров'я. Дієтичних обмежень при відсутності супутніх захворювань не потрібно.

Хворі можуть проходити лікування без відриву від виробничого процесу.

Діагностична програма

Гострий мірингіт характеризується болями в вусі, однак вони не досягають такої інтенсивності, як при гострому середньому отиті.

Виникає відчуття тиску, шуму в вусі.

Слух знижується в незначній мірі, температура залишається нормальною.

Отоскопічно визначається гіперемія барабанної перетинки, пухирці на ній.

Симптоми мірингіту припиняються звичайно через 3 – 4 доби. В несприятливих випадках мірингіт може переходити в гострий середній отит. При цьому клінічна картина відразу погіршується: болі значно посилюються, слух знижується в значній мірі.

Аудіометрично в типових випадках мірингіту визначається лише підвищення (незначне) порогів по повітряній провідності.

Загальні аналізи крові і сечі залишаються без змін.

Бактеріологічні дослідження виконуються лише при наявності гноетечі з вуха, тобто при ускладненні мірингіту у вигляді гострого гнійного середнього отиту.

Вірусологічні дослідження призначаються при супутній сенсоневральній приглухуватості.

В типових випадках трансудат пухирців є стерильним.

Рентгенографічні дослідження скроневих кісток в звичайних випадках не показані і не інформативні. Вони виконуються лише при ускладненнях і незрозумілих клінічних ситуаціях.

Показані консультації дерматолога і ендокринолога.

Обов'язкові діагностичні дослідження: отоскопія, аудіометрія, загальний аналіз крові, сечі, при наявності гноєтечі – мікробіологічне дослідження, при видаленні грануляцій з поверхні перетинки – патогістологічне дослідження.

Факультативні методи дослідження: вірусологічне дослідження, консультації офтальмолога, невропатолога, дерматолога, ендокринолога.