Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХЮ Н90.3

Сенсоневральна втрата слуху двобічна - це приглухуватість, обумовлена ураженням внутрішнього вуха, нейронів слухового шляху, слухової зони кори головного мозку, що супроводжує цілий ряд захворювань. Отоларингологів стосуються патологічні процеси, що локалізуються у внутрішньому вусі та першому нейроні.

Найчастіше сенсоневральну втрату слуху зумовлюють:

• нейроінфекції, інтоксикаційні стани, застосування ототоксичних медикаментів;
• вірусні та бактеріальні інфекції, запалення середнього вуха, аутоімунні реакції, черепно-мозкові травми, патологія вагітності та пологів;
• порушення кровообігу та згортання крові;
• генетичні дефекти, обтяжена спадковість;
• пухлини.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікування хворих з даною патологією може проводитися в умовах денних ЛОР-стаціонарів або в ЛОР-відділеннях лікарень.

Діагностична програма

Клінічні - захворювання може починатися гостро (гостра або раптова нейросенсорна втрата слуху) та поступово (хронічна СНП). Хворих непокоїть зниження слуху. Це може супроводжуватися скаргам на шум у вусі та запаморочення.

1. Отоскопічна картина відповідає нормальній.
2. Аудіологічні: при пороговій тональній аудіометрії - рівною мірою підвищення порогів сприйняття повітряно- і кістково- проведених звуків. Кістково-повітряний інтервал відсутній.
3. Тимпанограма типу "А".
4. Дані об'єктивної аудіометрії (реєстрація слухових викликаних потенціалів) відповідають даним суб'єктивної.

Обов'язкові діагностичні заходи: отоскопія, аудіометрія.

Факультативні діагностичні заходи: тимпанометрія, об'єктивна аудіометрія, комп'ютерна томографія скроневих кісток, отоакустична емісія.