Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ- 10 J 38.0

Хронічні ларингіти займають у структурі порушення голосового апарату найбільшу питому вагу ( 8,4% від всієї ЛОР-патології). Необхідний ретельний диференціальний діагноз з карциномою гортані. Окрім зміни тембру голосу, деякі хворі відмічають постійне першіння у горлі, сухість, лоскотання, підвищений вміст слизу. Найчастіше дане захворювання зустрічається у чоловіків. Важливе значення у у розвитку хронічного ларингіту мають: довго протікаючий риніт, захворювання приносових пазух носу, викривлення перегородки носу. У розвитку хронічних ларингітів відіграють роль такі захворювання нижчерозташованих дихальних шляхів як трахеїти, бронхіти, пневмонії. У хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень органічна патологія гортані з порушенням голосу зустрічається у 47,2% .При хронічному бронхіті та пневмонії, яка супроводжується значним відділенням гнійного та слизово-гнійного мокротиння, голосові розлади виникають у наслідок хронічного гіперпластичного ларингіту. Хронічні катаральні ларингіти виявляються частіше у хворих з інфекційно-алергічною формою бронхіальної астми, а дифузні поліповидні потовщення голосових складок – при атопічній формі (Е.А.Бачерікова, 1977). Гастроезофагальний рефлюкс при підвищеній кислотності. У якості професійного захворювання хронічний ларингіт часто зустрічається у осіб голосово-мовних професій, а також у працівників промисловості, які мають контакт з хімічними речовинами, промисловим пилом, різкими перепадами температур. Хронічні ларингіти поділяються на: катаральний, гіпертрофічний та атрофічний, а також на дифузний та обмежений. З усіх форм найбільш стійким протіканням відзначається хронічний гіперпластичний ларингіт. Морфологічна сутність його полягає у розростанні сполучної тканини у власному шарі слизової оболонки за рахунок організації субстрату. Часто має місце збільшення лімфатичних щілин, розростання ендотелію сосудів та розгалуження останніх. Можливість малігнізації процесу може виникнути у хворих з явищами патологічного ороговіння слизової оболонки (кератози).

Різні види кератозів мають характерний зовнішній вид. Пахидермії – епідермоїдні нарости, які розташовуються в міжчерпаловидному просторі. Лекоплакія – білі плями з нерівною поверхнею, які розташовуються на голосових складках. Лейкокератоз – ороговіння слизової оболонки. Найчастіше розташування кератозів – голосова складка та міжчерпакуватий простір. Поділення кератозів умовне і не має різниці у клінічних проявах.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Консервативне та хірургічне лікування у спеціалізованому хірургічному відділенні.

Діагностична програма

• непряма ларингоскопія та мікроларингоскопія;
• пряма мікроларингоскопія;
• стробоскопія, мікроларингостробоскопія;
• біопсія;