Ознаки і критерії діагностики захворювання

Код МКХ-10 J 38

Спастична дисфонія - це тяжке функціональне порушення голосоутворення, обумовлене дискоординацією дихання, фонації та артикуляції. Діагноз спастичної дисфонії встановлюється на основі аналізу скарг хворих, даних анамнезу, загально клінічного обстеження, перцептивної оцінки голосу час максимальної фонації, непрямої ларингоскопії. Бажане також застосування ларингостробоскопії, мікроларингостробоскопії, спектрального аналізу голосового сигналу. За вираженістю клінічної картини та терміну захворювання спастичну дисфонію поділяють на легку, середню і тяжку. Ускладненням спастичної дисфонії може бути утруднення дихання.

Розрізняють спастичну дисфонію як самостійну нозологічну форму і як симптом, що може спостерігатися при психічних і неврологічних розладах. Низка дослідників вважає спастичну дисфонію локальною формою гіперкінезу.

Умови надання медичної допомоги.

При функціональних порушеннях голосу медична допомога, зазвичай, надається амбулаторно. Більш ефективною вона є при умові надання допомоги кваліфікованим фоніатром, або лікарем-отоларингологом, обізнаним у даній галузі. Особам голосомовних професій видається листок непрацездатності на час лікування для забезпечення дотримання голосового режиму. В тяжких випадках, при наявності ускладнень і тяжкого часто рецидивуючого перебігу, або ж у випадку гострого розвитку виражених порушень, проблем з диханням медична допомога повинна надаватись в умовах стаціонару. Лікування в таких випадках проводиться разом з невропатологом. Терапія спастичної дисфонії обов'язково має бути комплексною з урахуванням загального стану хворого, а особливо стану його нервової системи, оскільки це може бути ознакою органічного ураження нервової системи. При спастичній дисфонії лікувальні заходи спрямовані на зменшення гіперонусу, зняття спазму і розслаблення. Лікування спастичної дисфонії потребує детального додаткового обстеження з залученням інших медичних спеціальностей, а також комплексного підходу У разі хірургічного лікування спастичної дисфонії, воно проводиться стаціонарно ( спеціалізовані клініки з подальшою реабілітацією). Середня тривалість курсу консервативного лікування пацієнтів становить 1 місяць. При суттєвому порушенні фонаторної функції хворі потребують її реабілітації після основного курсу лікування.

Діагностична програма

1. загально клінічне отоларингологічне обстеження
2. непряма ларингоскопія з функціональними навантаженнями (до та після лікування);
3. визначення часу максимальної фонації (до та після лікування);
4. перцептивна оцінка голосу (до та після лікування);
5. консультація невропатолога (до та після лікування);
6. консультація психоневролога (до та після лікування).