Ознаки та критерії діагностики захворювання

Код МКХ - 10 S 10.0, S 17.0

Гортань – добре захищений анатомо- функціональний комплекс, який забезпечує життєво важливі функції організму. Закриті травми гортані зустрічаються більш рідко, ніж відкриті (1:30 000 випадків). Однак після черепно-мозкових травм обструктивні ураження дихальних шляхів є другою за розповсюдженістю причиною, яка призводить до летального наслідку. Чотири з десяти випадків закритої травми гортані оцінюються як летальні. Основними причинами даних уражень є автомобільні аварії, спортивні травми, удушення, странгуляції, а також продовжена інкубація та опіки хімічними речовинами.

Рання діагностика та своєчасне лікування ушкодженої гортані та трахеї мають велике значення у попередженні пізніх ускладнень у лікування та успіху реабілітації хворих. Симптоматична картина залежить від механізму ушкодження, стадії розвитку процесу. Це – дисфагія, стридор, дистонія, часте дихання, біль при пальпації передньої стінки шиї та напруга тканин, крововиливи, а також підшкірна емфізема, зміщення хрящів гортані, крепітація при їх пальпації.

Умови, при яких повинна надаватись медична допомога

Стаціонарне лікування у ЛОР-відділенні або у травматологічному відділенні отоларингологом.

Діагностична програма

• скарги, етіологія, клініка;
• ларингоскопія (пряма та непряма);
• ендоскопія;
• КТ або МРТ гортані;

Спираючись на фізікальні, ендоскопічні та радіографічні знахідки застосовується класифікація Щефера, яка поділяє закриті травми гортані на 4 групи:

1. мінімальний ендоларингеальний набряк, ураження слизової оболонки без виявлених переломів хрящів;
2. наростаючий набряк, ураження слизової оболонки, перелом хряща без зміщення;
3. масивний набряк, ураження слизової оболонки, переломи зі зміщенням;
4. група 3 плюс дві чи більше ліній переломів, рухомий скелет.