Алергічний риніт як проблема, що не дає дитині нормально розвиватись

Більше 50% населення Європи має алергію та БА, серед них 30% – це діти. Причому 20-40% осіб мають сезонний АР, а 1-13% – цілорічний АР. Персистуюче запалення є постійним процесом при АР, навіть за відсутності симптомів, і воно повинно бути метою лікування. Головною проблемою АР є утруднене носове дихання, яке прямо перешкоджає розвитку дитини, як фізичному, так і психоемоційному. Алергічний риніт асоціюється з низкою когнітивних та психіатричних проблем у дітей та підлітків, включаючи синдром дефіциту уваги та гіперактивності, нижчі результати іспитів під час пікових сезонів пилку, погану концентрацію уваги, погіршення спортивних результатів та низьку самооцінку. Зниження концентрації масляної кислоти призводить до пригнічення нативних Т-клітин, які диференціюються в регуляційні (супресорні) Т-клітини. Це погіршує здатність імунної системи пригнічувати надмірні імунні реакції, що й призводить до виникнення алергічних захворювань.

Дихання ротом негативно впливає на функції багатьох органів і систем, може стати причиною серйозних відхилень. Порушується кисневий обмін, вентиляція легень, настає кисневе голодування і втома, порушуються робота серця і артеріальний тиск, загальний фізичний розвиток дитини і розвиток скелету обличчя, пригнічується функція кори головного мозку і порушуються сон, пам'ять, активність. Частіше в таких дітей спостерігають зубний карієс, шум у вухах, тяжкість у голові, головний біль. Найтяжчим наслідком АР є БА. При коморбідності АР з БА завжди необхідно пам'ятати, що поганий контроль АР є предиктором поганого контролю БА. Окрему увагу слід приділити комбінації AP з аденоїдними вегетаціями, тому що обидві патології потенціюють одна одну. У разі наявності алергічного риніту та гіпертрофії аденоїдного мигдалика, спочатку призначають протиалергічне лікування (ендоназальні кортикостероїди) і оцінюють стан носового дихання через певний час. При недостатньому ефекті виконують аденотомію і продовжують лікування алергічного риніту. Дослідження останніх років підтвердили, що ожиріння у дітей позитивно корелює із захворюваністю на АР. Вищий ІМТ спричиняє вираженішу інфільтрацію та активацію цитокінів Т-хелперів 2 типу (Th2) в дихальних шляхах, що дозволяє припустити, що збільшення захворюваності на ожиріння в дитячому віці частково відповідає за збільшення захворюваності на АР. Однак механізм, що лежить в основі зв'язку між ожирінням та виникненням АР, залишається невідомим.

Про це та інше детальніше дивіться у відео.

Розповідає Молочек Юрій Анатолійович, кандидат медичних наук.