Риніти: епідеміологія та якість життя

Термін «риніт» означає запалення, але деякі форми риніту (вазомоторний, гормональний, медикаментозний або атрофічний) не є переважно запальними. У США статистичні дані з діагностованим АР становили 14% серед дорослих та 13% серед дітей, а в Канаді підтверджена навіть вища поширеність – до 20% населення. Більшість досліджень свідчать, що серед великої групи клінічних станів, які характеризуються клінічними критеріями риніту, домінує AP. Хронічний НАР вражає від 17% до 52% дорослих. До 34% пацієнтів з ринітом у США можуть мати комбінацію АР і НАР, що часто називають «змішаним ринітом». У більшості досліджень співвідношення алергічного та чистого неалергічного риніту становить 3:1. Метааналіз епідеміологічних досліджень дозволив гіпотетично оцінити кількість хворих на вазомотрний риніт (найчастішу форму) у світі на рівні 450 мільйонів осіб із співвідношенням чоловіків і жінок, рівним 1:2 та середнім віком 40,5 років. Інфекційний риніт зазвичай спричинений інфекцією верхніх дихальних шляхів, як правило, вірусного походження. На відміну від рино- чи аденовірусої етіології, при ГРС найпоширенішими причинами є коронавірус, вірус парагрипу, респіраторно-синцитіальний чи ентеровірус. Тяжкість порушення якості життя варіює від найвираженіших симптомів у пацієнтів із АР та NARES до менш виражених при неалергічному риніті. Проблеми якості життя, пов'язані з ринітом, включають порушення сну, денну сонливість і втому. Більшість досліджень вказують на зв'язок між носовими симптомами та синдромом тривоги і зміною настрою. Від 35% до 50% дорослих повідомили, що назальні симптоми мають принаймні помірний вплив на їхнє щоденне життя. Тяжкість і кількість симптомів, погіршення якості сну, несприятливий вплив на психічні функції та лікування зі снодійними, антигістамінними препаратами негативно впливають на продуктивність праці.

Відповідна та адекватна терапія може суттєво зменшити як соціальні проблеми, так і економічні витрати. Відсутність лікування, недостатнє лікування або недотримання прихильності до лікування призводить до збільшення прямих та непрямих витрат.

Протоколи ARIA 2019, EP3OS 2020 та RHINITIS 2020 дозволили провести стандартизоване порівняння ефективності кожного виду лікування та оцінити ефект. У них надається перевага засобу, який діє швидко, оскільки пацієнти переходять на інший засіб та займаються самолікуванням, якщо відчувають, що лікування не працює. Дозволили надати підтвердження доказам GRADE в умовах реальної практики. Звички пацієнтів в умовах реальної практики мають бути враховані при призначенні.

Детальніше про це дивіться у відео.

Розповідає Попович Василь Іванович, д. мед. н., професор, експерт МОЗ України за напрямом "Отоларингологія. Дитяча отоларингологія. Сурдологія".