Сіалоаденіт привушної залози

Сіалоаденіт (sialadenitis) – запалення будь-якої слинної залози. Паротит – запалення привушної слинної залози. Сіалоаденіт може бути первинним (самостійне захворювання) або частіше вторинним (ускладнення або прояв іншого захворювання).

У процес може залучатися одна залоза або одночасно дві, симетрично розташовані, іноді може бути множинне ураження залоз. Сіалоаденіт протікає гостро або хронічно, нерідко із загостреннями. Розвиток сіалоаденіту пов'язаний, як правило, з інфекцією.

Первинний сіалоаденіт, представлений епідемічним паротитом і цитомегалією, пов'язаний з вірусною інфекцією.

Вторинні сіалоаденіти викликають різноманітні бактерії, гриби.

Шляхи проникнення інфекції в залозу: стоматогенний (через протоки залоз), гематогенний, лімфогенний, контактний. Неінфекційної природи сіалоаденіти розвиваються при отруєнні солями важких металів (при виведенні їх зі слиною). Захворювання пов'язане з функціональним порушенням слиновиділення. Часто супроводжується слинокам'яною хворобою. Описано зв'язок слинних і статевих залоз (орхіт та паротит).

Захворювання виникає при інфекційних захворюваннях (грип тощо), після операцій у черевній порожнині. У цих випадках частіше вражається привушна слинна залоза. При впливі місцевих причин (чужорідні тіла, стоматит тощо) процес локалізується у підщелепних, під'язикових слинних залозах.

Гострий сіалоаденіт може бути серозним, гнійним (вогнищевим або дифузним), рідко – гангренозним. Особливий вид хронічного сіалоаденіту з вираженою лімфоцитарною інфільтрацією строми спостерігається при сухому синдромі Шегрена і хворобі Микулича, при якій, на відміну від сухого синдрому, артрит відсутній.

Клінічна картина

Симптоми сіалоаденіту: сіалоаденіт гострий гнійний (паротит неепідемічний) – одностороннє захворювання. Характерні стріляючі болі в області залози, що іррадіюють у вухо, припухлість, підвищення температури до 39 °С, тризм, утруднене ковтання і навіть дихання. Шкірні покриви над залозою гіперемовані, втрачають рухливість, при пальпації спостерігається щільний болючий інфільтрат. Через різке зниження слиновиділення відчувається сухість у роті, зниження слуху. При масажі залози з гирла проток можна отримати каламутну, а потім гнійну рідину.

Ускладнення та наслідки

Гострий сіалоаденіт закінчується одужанням або переходом у хронічний. Результатом хронічного сіалоаденіту буває склероз залози з атрофією ацинарних відділів, ліпоматозом строми, зі зниженням або випаданням функції, що особливо небезпечно при системному ураженні залоз (синдром Шегрена).

Лікування

  1. У початкових стадіях – консервативне (сухе тепло, солюкс, дієта для збільшення слиновиділення, антибіотики, всередину – 1% розчин пілокарпіну гідрохлориду по 6-8 крапель 2-3 рази на день).
  2. Пеніциліново-новокаїнова блокада підшкірної клітковини привушної жувальної області (40-50 мл 0,5% розчину новокаїну і 200000 ОД пеніциліну), а також інфільтрація підслизового шару по ходу протоки залози.
  3. При нагноєннях лікування оперативне: розрізи під кутом щелепи, по ходу протоки. Необхідно пам'ятати про можливість пошкодження лицевого нерва.

Рекомендовано:

  1. Консультація стоматолога.
  2. Консультація інфекціоніста.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.

Проведені заходи

Хронічні запальні захворювання ЛОР органів як міждисциплінарна проблема

Клінічний випадок з практики лікаря: алергічний риніт

Клінічний випадок з практики лікаря: алергічний риніт

Практикуючі лікарі представляють клінічні випадки зі своєї практики. Після цього учасники наради дають рекомендації на основі предсталеного анамнезу, результатів проведених досліджень та попередньої терапії.

Клінічні лекції

Концепція про єдність дихальних шляхів

Концепція про єдність дихальних шляхів

Що включає в себе концепція про єдність дихальних шляхів?

Пошук Всі результати