Синдром Барре-Льєу

При цьому захворюванні відзначаються болі, пов'язані з патологічними змінами в області I-II і II-III шийних хребців.

У патогенезі його, крім стиснення корінців спинномозкових нервів з наступним розвитком венозного стазу і набряку нервових структур, має значення залучення до процесу вегетативних компонентів-симпатичних нервових волокон II і III шийних нервів. Це, в свою чергу, посилює та закріплює на певний час недостатність регіонарного кровообігу не тільки в зоні артрозних змін, але і в ядрах черепних нервів мостомозочкової ділянки, що обумовлює клінічну симптоматику синдрому.

Клінічна картина

Описано класичні ознаки синдрому: біль у потилиці й обличчі, запаморочення або нестійкість при стоянні та ходьбі, шум і біль у вухах, розлад зору і акомодації, біль у ділянці очей, зниження тонусу судин сітківки. Крім того, при цьому синдромі можуть бути глотково-гортанні порушення – глосити з прогресуючим перебігом, а також психічні зміни, які проявляються збудженням.

Болі у потилиці й обличчі обумовлені подразненням потиличного нерва. Запаморочення є результатом подразнення верхнього шийного ганглію і його сполучних гілок. При даному синдромі запаморочення відзначається при раптовій зміні тіла, наприклад, при вставанні з ліжка після сну або різкому повороті голови в бік. Воно проходить швидко, якщо хворий знову прийме горизонтальне положення і знову встане, але в більш сповільненому темпі.

Сенсорні порушення – зниження слуху, шум у вухах, порушення зору – залежать значною мірою від залучення у процес вегетативної нервової системи і порушення регіонарного кровопостачання. Характерна особливість очних симптомів при синдромі Барре-Льєу – відчуття западання очей або біль позаду очей.

Біль у вухах співпадає з болем у потиличній ділянці. Спонтанний біль у вухах близький за своєю природою до головного, що виникає при порушенні іннервації черепних судин. Біль у вухах може бути обумовлений іррадіацією патологічної пульсації по периартеріальному сплетенні лабіринтних гілок хребетної артерії. Біль часто буває односторонній та посилюється при поворотах голови. Іноді спостерігаються гортанні та глоткові розлади (порушення ковтання, парестезії в глотці та гортані, дистонія, дизартрія), слухові розлади (шум у вухах, зниження слуху), вестибулярні розлади (запаморочення, розлади координації руху, спонтанний ністагм).

Лікування

Лікування комплексне. Виражені прояви захворювання (різкі головні болі, запаморочення з нудотою і блювотою, корінцевий больовий синдром, минущі порушення мозкового кровообігу) вимагають госпіталізації хворого. При гострому корінцевому больовому синдромі призначають ліжковий режим протягом 3 днів і напівліжковий режим протягом 3-5 днів. Велике значення має положення хворого в ліжку: на спині, з низькою невеликою подушкою, під шию можна підкласти мішечок з нагрітим піском, що забезпечить сухе тепло і фіксацію шийного відділу хребта у найбільш зручному положенні. Надалі рекомендується фізіотерапія: діадинамічні та синусоїдні модульовані струми, електрофорез розчинів еуфіліну, анальгіну (на задню поверхню шиї, надпліччя), магнітотерапія, фонофорез гідрокортизону. У всіх стадіях процесу при больовому синдромі рекомендується змінне магнітне поле в пульсуючому режимі. Якщо немає можливості провести фізіотерапію, застосовують гірчичники та мазі (ефкамон, нікофлекс, фіналгон, індометацинову мазь та ін.). Показані аплікації димексиду з розчиненим у ньому індометацином або напроксеном протягом 40-50 хв. При дуже сильному болю внутрішньом'язово вводять суміш аміназину, димедролу і анальгіну. Рекомендується іммобілізація шийного відділу хребта м'яким коміром. Необхідна корекція судинних порушень шляхом ін'єкцій вазоактивних препаратів (еуфіліну, кавінтону, пентоксифіліну, серміону, ксантинолу нікотинату), всередину призначають цинаризин (стугерон), а також гангліоблокатори (ганглерон) у поєднанні з сібазоном (реланіумом). Після стихання гострого болю можна застосовувати хвойні або мінеральні ванни, масаж, грязеві аплікації невисокої температури. При стійкому больовому синдромі іноді дає хороший ефект рефлексотерапія. Використовують також індометацин, ортофен, напроксен, піроксикам та інші. Неврозоподібний синдром є показанням до призначення транквілізаторів і антидепресантів (хлозепіду, мезапаму, мебікару, фенібуту, сибазону, азафену, амітриптиліну та ін.). У комплексному лікуванні враховують ту обставину, що даний синдром може посилюватися під впливом інфекційних, токсичних, алергічних та інших факторів.

Лікувальну гімнастику призначають лише після зменшення болю. При цьому враховують вік хворого, ступінь вираженості остеохондрозу та його клінічних проявів, наявність супутніх захворювань. Протипоказані обертальні рухи в шийному відділі хребта, особливо особам похилого віку, а також закидання голови з перерозгинанням хребта. Сеанс лікувальної фізкультури зазвичай триває від 5 до 30 хв. і включає вправи на зміцнення м'язів шиї, трапецієподібних м'язів, декомпресію корінців, яка створюється витягуванням шиї в положенні сидячи, стоячи і лежачи з довільним напруженням м'язів. Лікування пасивним витягуванням слід проводити дуже обережно, тому що воно може посилити головний біль і запаморочення. Витягування протипоказане особам похилого віку, при атеросклерозі судин головного мозку, гіпертонічної хвороби, хронічної недостатності кровообігу у вертебробазилярному басейні.

Після загострення захворювання показане санаторно-курортне лікування, яке включає сірководневі, радонові або перлинні ванни, грязі, масаж, ЛФК, а також застосування вазоактивних препаратів.

Даним пацієнтам обов'язково рекомендується:

1. Консультація вертебролога, невропатолога.
2. З метою полегшення больового синдрому – призначення нестероїдних протизапальних препаратів.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.