Невралгія язикоглоткового нерва

Порушення функції черепних нервів найчастіше відбувається за гіпоактивним типом, тобто у вигляді їх послаблення чи випадіння. Але цілий ряд больових синдромів та патологічних станів, таких як невралгія черепно-мозкових нервів, в тому числі язикоглоткового, зумовлені подразненням відповідних черепних нервів з їх гіперактивною дисфункцією.

Патогенез

Вищевказані нозології мають спільний анатомо-патогенетичний механізм їх розвитку, а саме наявність у більшості випадків судини в ділянці входу чи виходу відповідного корінця черепного нерва в межах стовбура мозку, яка викликає його компресію. Стуктурна особливість цієї частини корінців черепних нервів характеризується наявністю перехідної зони від центрального до периферичного мієліну (M. Devor, R. Govrin-Lippmann, H. Rappaport, R.R. Tasker, J.O. Dostrovsky, 2002), що робить її найбільш вразливою до механічного подразнення. Саме тривала судинна пульсуюча компресія вказаної зони призводить до демієлінізації або порушення мієлінізації аксонів, тісного зближення оголених аксонів без захисної оболонки та втрати їх значної кількості.

Вказані зміни в корінці нерва сприяють утворенню ділянок поперечного розповсюдження імпульсів, так званої трансефаптичної передачі, водночас із виникненням анормальних розрядів у гіперзбуджених (унаслідок судинної пульсаторної компресії) сенсорних нейронах. Це призводить до розвитку больового синдрому у випадку чутливих черепних нервів (у тому числі IX пари).

Компрометуючим агентом, що подразнює корінці черепно-мозкових нервів, є близько розташовані судини. Інколи такі порушення виникають у разі пухлин, що локалізуються у задній черепній ямці.

Діагностика

Діагностика типової невралгії язикоглоткового нерва на основі тільки скарг хворого, анамнезу та клініко-неврологічних проявів, як правило, не має проблем, у той час як постановка вірного діагнозу за їх атипових форм потребує певного досвіду та додаткових методів обстеження.

Для обґрунтування етіологічного чинника та візуального підтвердження діагнозу вказаної нозології використовують комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію (КТ, МРТ), але якщо КТ дозволяє тільки виключити об'ємний процес – пухлину у ЗЧЯ, то МРТ допомагає, крім того, верифікувати процес.

Язикоглотковий нерв (лат. n. glossopharyngeus) – IX пара черепно-мозкових нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, які розташовані біля яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, – від клітин подвійного ядра, що знаходиться у ромбовидній ямці.

Чутливі нерви включають:

• барабанний нерв (лат. n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетення, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби;
• язикові гілки (лат. rr. linguales) – іннервують задню третину язика;
• глоткові гілки (лат. rr. pharyngei) – прямують до слизової оболонки глотки;
• гілки мигдалика (лат. rr. tonsillares) – підходять до слизової оболонки піднебінних мигдаликів та дужок.

Рухові нерви включають:

• гілку шилоглоткового м'яза (лат. r. musculi stylopharyngei) – іннервують шилоглотковий м'яз;
• глоткові гілки (лат. rr. pharyngei) – об'єднуючись із блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Типовими скаргами при язикоглотковій невралгії є колючі, струмоподібні, прострілюючі болі у половині глотки, кореня язика та в глибині вуха, що мають нападоподібний періодичний характер і провокуються найчастіше прийомом їжі, розмовою, ковтанням чи виникають спонтанно. Ці болі як за характером, так і за розвитком, діагностичними критеріями та реакцією на медикаментозне і хірургічне лікування, дуже подібні до таких, що бувають при невралгії трійчастого нерва.

Причиною типової язикоглоткової невралгії, як і тригемінальної, є компресія зони виходу корінця ІХ нерва із стовбура мозку. Атипова язикоглоткова невралгія характеризується тягнучими, тиснучими, пекучими, зрідка стріляючими нападоподібними болями у ділянці відповідної іннервації. Найчастіше компрометує язикоглотковий нерв передня нижньомозочкова артерія, значно рідше – вертебральна.

Лікування

Лікування таких порушень за патогенетичним принципом, прийняте як відповідні стандарти, широко застосовують у переважній більшості країн. Відповідно до сучасних даних щодо етіопатогенетичних чинників, на початку проявів синдрому призначається симптоматичне медикаментозне лікування із застосуванням антиконвульсантів (карбамазепін, топірамат) під час больових синдромів.

Неефективність медикаментозної терапії, як і виражені побічні явища від застосування медикаментів, обґрунтовують показання до хірургічних методів лікування.

На сучасному етапі існують можливості сучасного хірургічного лікування цих синдромів.

Методом вибору є операція мікросудинної декомпресії корінця відповідного черепного нерва. Деструктивні методи лікування витісняються такими сучасними методами, як гамма-ніж терапія чи опромінення за допомогою лінійного прискорювача, і застосовуються вони у випадках, коли неможливе проведення відкритого хірургічного втручання.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.