Хронічний фарингіт

Під хронічним фарингітом розуміють хронічне запалення слизової оболонки задньої стінки глотки.

Актуальність

Хронічний фарингіт з кожним роком стає все більш поширеним явищем. Половина міських жителів страждає на дане захворювання. Факторами, які сприяють розвитку даної патології, є забруднення навколишнього середовища, шкідливі звички, погане харчування. Відомо, що приблизно 70% фарингітів викликаються вірусами. Серед вірусів найбільш частими патогенами є риновіруси (близько 20%), коронавіруси, аденовіруси, віруси грипу (А і В) і парагрипу. У 15-30% випадків визначається β-гемолітичний стрептокок групи А.

Патогенез

Основною ланкою патогенезу фарингіту є проникнення різних збудників в слизову оболонку глотки. Розвиваються гіперемія, набряк, геморагії глоткових стінок і формується фібринозна плівка, яка складається з лейкоцитів, відмерлих клітин і бактерій. Важливу роль у схильності до хронічної інфекції відіграє дефект імунної системи, зокрема низький вміст IgA і IgG2, знижена здатність продукувати В-клітини, а також порушення, пов'язані із хворобами шлунково-кишкового тракту.

Хронічний фарингіт майже ніколи не є самостійним захворюванням. Досить часто це один із проявів системного дистрофічного захворювання шлунково-кишкового тракту: гіпо- та антацидного гастриту, гіпотонії та дисбактеріозу кишечника, різні функціональні порушення гепатолієнальної системи, що призводять до функціональних порушень глотково-стравохідного комплексу – хронічного гастриту, панкреатиту, гастродуоденіту, холециститу та інших захворювань. Однією з найбільш частих причин хронічного фарингіту є потрапляння у глотку шлункового соку, який при цьому регулярно подразнює її слизову. Це, як правило, відбувається уві сні, переважно за наявності в анамнезі грижі стравохідного отвору діафрагми або гастроезофагальної рефлюксної хвороби. У таких випадках необхідно, в першу чергу, усунути головну причину, а саме провести лікування наявного захворювання ШКТ. Без усунення основної причини захворювання будь-які методи місцевого лікування ХАФ дають недостатній і нетривалий ефект.

Класифікація

Хронічні фарингіти зазвичай класифікують не за етіологічними ознаками, а за характером змін, що розвиваються у слизовій оболонці: катаральний (простий), атрофічний (субатрофічний) і гіпертрофічний. Зазначені форми хронічного запалення часто поєднуються.

Клінічна картина

Хворих на атрофічний фарингіт турбують хворобливі відчуття при ковтанні, першіння в горлі, сухий кашель, відчуття сильного пересихання в горлі, що порушує нічний сон, а також ускладнює вживання солоної і гострої їжі. Цей вид фарингіту майже завжди поєднується з атрофією слизової оболонки носа (атрофічний нежить). При обстеженні глотки визначається блідість, витонченість, сухість слизової оболонки задньої стінки глотки, яка іноді вкрита шаром слизу, що засихає у вигляді кірок.

У випадку хронічного катарального фарингіту пацієнта турбують біль у горлі, першіння відчуття клубка у горлі. Фарингоскопічно відмічається розширення судин, набряк, гіперемія, інфільтрація слизової оболонки задньої стінки глотки, а також підвищення продукції слизу.

Пацієнти із хронічним гіпертрофічним фарингітом скаржаться на постійне відчуття стороннього тіла в глотці. При клінічному огляді відмічаються гранули на задній стінці глотки або гіпертрофія бічних валиків глотки на фоні стійких катаральних змін.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.

Проведені заходи

SHDM.SCHOOL | Осінні хвороби: від “common cold” до депресії

Адекватна лікувальна і профілактична фармакотерапія як запорука громадського здоров'я

Адекватна лікувальна і профілактична фармакотерапія як запорука громадського здоров'я

Профілактика та лікування захворювань. Комплексні протизастудні препарати. Симптоматична фармакотерапія. Запобігання антибіотикорезистентності. Патогенетична фармакотерапія. А якщо без антибіотика не обійтися? Місцева протизапальна та антибактеріальна терапія. Коли місцевої антибіотикотерапії недостатньо. Лікування та одночасна профілактика. Особливості "осіннього" алергічного риніту. Важлива допомога лікуванню. Обговорення матеріалів лекції

Заходи

Конференція SHDM.SCHOOL

Початок 18.04.2024
Online + Offline

Науково-практичний кейс-марафон SHDM.SCHOOL

Початок 17.10.2024
Online + Offline

SHDM.FORUM'24: головна подія року!

Початок 20.11.2024
Online + Offline

12 Хвороби органів дихання

Алергічні захворювання носа в документах ARIA-2019 та EPOS-2020

Алергічні захворювання носа в документах ARIA-2019 та EPOS-2020

Розповсюдженість алергічного риніту. Клінічні рекомендації EPOS-2020 та ARIA-2019. ARIA-2019 та EPOS-2020: лікування. Ступені тяжкості перебігу АР. Принцип ступеневого підходу до лікування АР. ARIA-2019 та EPOS-2020: основні проблеми.

Пошук Всі результати