Ларингіт гострий

Захворювання характеризується запаленням внутрішньої поверхні гортані – її слизової оболонки. Гострий ларингіт протікає протягом 7-10 днів. Якщо захворювання триває понад 2 тижні, то мова йде про затягування процесу.

Етіологія

Гострий ларингіт є досить розповсюдженим процесом, який виникає частіше як синдром ГРВІ (грип, аденовірусна інфекція, парагрип) з поширенням запалення на слизову оболонку рото- та носоглотки, а також часто в нижні відділи дихальної системи – трахею та бронхи. У тому випадку, коли запальні явища більше виражені в гортані, кажуть про ізольований гострий ларингіт. На першому місці серед чинників розвитку гострого ларингіту стоять респіраторні віруси. Бактеріальна флора, перш за все, кокова, теж зустрічається при гострому ларингіті. Патогенез ларингіту при ГРВІ не можна розглядати у відриві від патогенезу цього захворювання.

Бактерії, які викликають гострий ларингіт, є частіше за все сапрофітами, які стають патогенними під впливом екзо- та ендогенних факторів. Екзогенними факторами, що сприяють активізації інфекції в гортані, є: 1) термічне подразнення, як місцеве (вживання дуже холодної або дуже гарячої їжі), так і загальне (переохолодження); 2) зловживання спиртними напоями і тютюном; 3) перенапруження голосового апарату; 4) вплив пилу, парів, газів та інших професійних шкідливих факторів. До ендогенних факторів відносяться, перш за все, порушення обміну речовин, при яких відзначається підвищена чутливість слизової оболонки гортані навіть до слабких подразників, захворювання шлунково-кишкового тракту.

Клінічна картина та діагностика

Гострий ларингіт характеризується, перш за все, відчуттям дискомфорту в ділянці гортані, кашлем, проявами дистонії від досить незначної захриплості до повної афонії. Основною ознакою гострого ларингіту є кашель, відчуття подразнення в гортані, хрипота, а іноді й втрата голосу, яка може продовжуватись від декількох днів до двох-трьох тижнів.

Загальне самопочуття при ізольованому ларингіті, як правило, не страждає, температура залежить від стану хворого при ГРВІ. При ізольованому гострому ларингіті температура частіше за все нормальна або незначно підвищена.

Ларингоскопічна картина характеризується гіперемією слизової оболонки гортані: голосові складки гіперемовані, іноді потовщені, часто видно значну кількість в'язкого харкотиння на голосових складках. Дуже часто відзначається гіперемія і набряк підскладкового простору, видимих ділянок слизової оболонки трахеї. Харкотиння на складках може бути в'язким і погано видалятись або бути у великій кількості. Залежно від форми, характер харкотиння може бути різним від слизово-серозного до в'язкого гнійного.

Слід також зазначити, що гострий ларингіт досить часто зустрічається серед осіб голосомовних професій, і це позбавляє їх працездатності на певний час. Крім того, відомо, що серед осіб голосомовних професій мають широке розповсюдження функціональні порушення голосоутворення, які в поєднанні з гострим ларингітом можуть надовго позбавляти пацієнтів можливості повноцінно працювати.

Одним із основних чинників функціональних порушень голосоутворення є розвиток гіпотонії голосових м'язів після перенесеного гострого ларингіту.

У співаків гострий ларингіт може стати наслідком форсованого використання голосу в несприятливих умовах (спів у відкритому приміщенні на холоді тощо), але значно частіше гострий ларингіт буває вірусного та бактеріального походження з можливим розповсюдженням запального процесу в нижні відділи дихальної системи – трахею та бронхи.

Необхідно звернути увагу, що порушення голосу можуть продовжуватися від 2-3 до 7-10 днів після зникнення в гортані запальних явищ. При цьому захворюванні звільнення від голосового навантаження надається, в середньому, від 6 до 10 днів залежно від ступеня його тяжкості.

Лікування

При гострих ларингітах медична допомога, як правило, надається амбулаторно. У тяжких випадках за наявності ускладнень і тяжкого перебігу, що часто рецидивує, медична допомога повинна надаватись в умовах стаціонару.

Лікувальні заходи при гострому ларингіті включають в себе:

1. Дотримання голосового режиму або суворого голосового спокою протягом 3-7 днів під час проходження курсу лікування.
2. Призначення протимікробних препаратів (антибіотики, противірусні, протигрибкові) залежно від етіологічних факторів.
3. Призначення протизапальних ліків (нестероїдні протизапальні препарати, анальгетики).
4. Десенсибілізуюча терапія.
5. Призначення препаратів, що сприяють відходженню харкотиння з голосових складок (мікстури, сиропи, таблетовані препарати).
6. Еритемна доза кварцу на проекцію трахеї.
7. Інгаляції з лікарськими засобами: антибіотиками, ферментними препаратами (трипсин, хімотрипсин), десенсибілізуючою та протинабряковою сумішшю тощо.
8. Інстиляції в гортань теплого фізіологічного розчину (1,0 мл), суспензії гідрокортизону з фізіологічним розчином у співвідношенні 1:1 (1,0 мл), теплих олійних сумішей (оливкова олія із вітамінами «А» та «Е» тощо).

Прогноз

При своєчасному зверненні хворого до лікаря і рано розпочатому лікуванні прогноз сприятливий, у ряді випадків захворювання може перейти в хронічну форму.

Незважаючи на свою розповсюдженість і, на перший погляд, нескладність, гострий ларингіт при певних обставинах може викликати неприємні ускладнення. Так, при недотриманні голосового режиму при гострому ларингіті можуть виникати крововиливи в голосову складку, міопатичні парези голосових складок, відомі випадки ідіопатичних парезів голосових складок на фоні гострого ларингіту, формування вузликів голосових складок. При гострому ларингіті, частіше в дитячому віці, може виникати набряк підскладкового простору, що призводить до розвитку стенозів. Такі хворі потребують госпіталізації в оториноларингологічні відділення. Ускладненням гострого ларингіту можуть бути флегмонозні та виразково-некротичні його форми, хондроперихондрити гортані. Ці хворі потребують невідкладної госпіталізації до ЛОР-стаціонарів.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.