Вузлики голосових складок («вузлики співаків»)

Це захворювання голосового апарату супроводжується тривалим порушенням голосової функції. Серед вокалістів особливу чутливість до вузликів мають тенори та мецо-сопрано. Баси та баритони менше реагують на вузлики при співі на forte і сильніше відчувають при роботі на piano.

Основною скаргою при виникненні вузликів голосових складок є порушення голосоутворення того чи іншого ступеня (захриплість голосу, швидка його втомлюваність та ін.). Це зумовлено тим, що при розвитку вузликів виникає неповне змикання голосових складок, напруження голосу та форсування його.

Етіологія

Етіологія вузликів ще недостатньо вивчена. Однак існує думка, що надмірне напруження голосу, яке призводить до хронічної травматизації голосових складок, є однією з головних причин виникнення вузликів. Вірогідність їх виникнення збільшується при запаленні слизової оболонки гортані, особливо гострому, наявності функціональних порушень голосоутворення. Вважають також, що чинниками виникнення вузликів є зловживання твердою атакою звуку і форсованим співом, спів при перевтомі, зловживанні верхніми нотами, голосовій травмі (сильний крик, довгий кашель). У патогенезі виникнення вузликів лежать судинні порушення, пов'язані з перенапруженням голосового апарату при фонації і розладом вегетативної іннервації. Зміни судинних стінок, що виявляються при гістологічному дослідженні, вказують на порушення їх проникності, що забезпечує вихід із судинного русла спочатку рідкої частини плазми, а потім і білків. Плазмовий білок, що вийшов за межі судин, згортається, ущільнюється і у вигляді щільних гомогенних включень відкладається в стромі.

Діагностика

Діагностика вузликів не викликає труднощів. Розвиваються вузлики майже завжди одночасно, іноді – на обох або на одній голосовій складці. При непрямій ларингоскопії можна побачити конусоподібні утворення дещо рожевого кольору біля верхівки, величиною від макового зернятка до просяного, які симетрично розташовані в ділянці середньої третини голосових складок. Залежно від даних мікроларингоскопії й ендоларингостробоскопії, розрізняють «м'які» (набряклі) і «тверді» вузлики (фібриноїдні або фіброзно-гіалінові вузлики).

Лікування

Лікування вузликів:

1. Дотримання суворого голосового режиму.
2. Призначення препаратів, які сприяють відходженню харкотиння.
3. Інстиляції в гортань протизапальних препаратів (суспензія гідрокортизону, фізіологічний розчин з адреналіном, тепла оливкова олія з вітамінами А та Е).
4. Інстиляції ферментних препаратів (лідаза).
5. Інстиляції в'яжучих речовин (3-5% розчин коларголу).
6. Фонофорез гідрокортизону та лідази на проекцію голосових складок.
7. Інгаляції ферментних препаратів, протинабрякової суміші.
8. Електрофорез із 3% йодидом калію.
9. Фонопедична терапія.

Хірургічне лікування застосовують в разі неефективності консервативної терапії. Воно полягає в ендоларингеальному видаленні вузликів спеціальними щипцями.

Паралельно з проведенням медикаментозної терапії та хірургії проводиться курс фонопедії з метою вироблення фонаційного дихання і фізіологічної манери голосоведення. Ефект від лікування оцінюється за даними слухової оцінки голосу (як суб'єктивно пацієнтом, так і фоніатром) і даними об'єктивного обстеження. Основним критерієм ефективності лікування є суб'єктивна фіксація пацієнтом поліпшення якості голосу і відновлення його працездатності.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.