Вазомоторний риніт

Вазомоторний риніт – це стан, при якому порушується носове дихання. Раніше він класифікувався як риніт, проте з позицій сьогоднішнього дня його необхідно розглядати як риносинуїт. Часто він зустрічається у практично здорових дітей і дорослих і відноситься до розряду найпоширеніших станів. Основні його прояви – закладеність носа, серозні виділення при різкій зміні температури навколишнього повітря, нічне сопіння чи хропіння.

Вазомоторний риніт не є серйозним захворюванням, але може дещо порушувати якість життя як дорослої людини, так і дитини, викликати дискомфорт, незручність у спілкуванні. Діти переносять його тяжче. Часто він змушує постійно використовувати судинозвужувальні краплі, що може згодом призвести до розвитку медикаментозного чи атрофічного риніту. Тому лікування вазомоторного риніту – завдання і для дорослого, і для батьків дитини. «Що для дорослого – незручність, то для новонародженого – серйозна небезпека. Не можна недооцінювати навіть звичайний нежить».

Класифікується це захворювання як хронічний неінфекційний риніт. Він має незапальний характер, оскільки з п'яти звичайних ознак запалення при вазомоторному риніті присутні тільки дві – порушення функції та набряк слизової оболонки.

Раніше, у зв'язку із схожістю клінічних проявів, захворювання поділяли на дві форми: алергічну та нейровегетативну. В основі першої лежить алергічна реакція на зовнішні подразники, в основі другої – механізми регуляції судинного тонусу. Але на сьогодні, враховуючи різні етіопатогенетичні механізми розвитку, це дві різних нозологічні одиниці. Однак на практиці часто ці дві форми можуть співіснувати паралельно, утворюючи змішану форму і викликаючи у дітей і дорослих відповідну клінічну картину. Вилікувати такий риніт можна, впливаючи на обидва механізми.

Етіологія

• Викривлення носової перегородки чи інші аномалії носової порожнини.
• Неалергічна подразнююча дія пилу та інших агентів на слизову оболонку носа.
• Зміни гормонального фону під час природних циклів організму, при вагітності, при прийомі гормональних препаратів.
• Реакція на прийом деяких лікарських засобів (нестероїдних протизапальних, гіпотензивних, судинозвужуючих препаратів).
• Підвищена реакція організму на метеорологічні умови, перепади температури, вологості навколишнього повітря, зміну атмосферного тиску.
• Індивідуальна гіперзбудливість нервової системи, надмірна реакція на звичайні подразники. Може супроводжуватися змінами з боку травної та серцево-судинної систем.

Клінічна картина

Симптоми:

• Закладення носа, що виникає по черзі то з одного, то з іншого боку, підсилюється у положенні лежачи завжди відповідно тому, на якому боці лежить людина.
• Активне виділення серозного вмісту носа, посилення при вході з вулиці у приміщення в холодну пору року або під час пиття гарячих напоїв.
• Чхання.
• Підвищена стомлюваність, слабкість, зниження загальної працездатності.
• Втрата нюху.

Лікування

Лікування нейровегетативної форми вазомоторного риніту може бути консервативним і хірургічним.

Вибір методу залежить від того, якими причинами був викликаний вазомоторний риніт. Тому вилікувати це захворювання можна тільки після встановлення причини.

Основний принцип лікування риніту – регулярне звільнення носових ходів від слизу. Для цього використовують іригаційну терапію розчинами морської солі.

У дітей грудного віку очищати ніс слід за допомогою спеціальної гумової груші. Поряд з полегшенням дихання, це також дозволяє більш ефективно застосовувати інші лікарські засоби.

При яскраво вираженому набряку слизової можна тимчасово скористатися судинозвужувальними препаратами у формі крапель або спрею. Застосовувати їх слід, по можливості, тільки перед сном і прийомом їжі у малюків. При зловживанні можливі небажані наслідки у вигляді атрофії слизової і зниження імунітету. Судинозвужувальні препарати можна поєднувати із засобами, що містять ефірні масла.

Добре знімають набряк слизової оболонки фізіотерапевтичні методи лікування. Успішно лікується вазомоторний риніт за допомогою ультразвуку, застосовується електрофорез, лікування лазером.

Симптоматичні ефекти в лікуванні вазомоторного риніту можливі при застосуванні антигістамінних препаратів та топічних гормональних стероїдів. Такі медикаменти можна використовувати тільки за призначенням лікаря, особливо при лікуванні дитини.

При порушенні судинного тонусу і нейровегетативних реакцій рекомендується лікування, спрямоване на зниження збудливості нервової системи і усунення вегетосудинної дистонії. Поряд з лікарськими препаратами, призначається фізіотерапевтичне лікування. Мета лікування – зміцнити стінки кровоносних судин у слизовій носа і відновити мікроциркуляцію.

Додаткові заходи

Найпростішим засобом зміцнення судин як для дітей, так і для дорослих є заняття фізкультурою. При вазомоторному риніті це просто незамінний метод.

Обов'язковим кроком у досягненні мети вилікувати вазомоторний риніт є поступова відмова від використання місцевих судинозвужувальних препаратів. Для полегшення процесу відвикання можна проводити промивання носової порожнини розчинами, що містять морську сіль. Це зменшить набряк слизової оболонки і підвищить її тонус. Важливе значення при лікуванні вазомоторного риніту надається правильному харчуванню і корекції ваги.

За відсутності ефекту від консервативного лікування необхідно ставити питання про хірургічне. Виходячи з механізму розвитку, яким характеризується хронічний вазомоторний риносинусит, лікування, в першу чергу, передбачає оперативне відновлення функціонування внутрішньоносових структур та їх нормальної будови. Сучасні методи втручань нерідко виконуються амбулаторно із застосуванням сучасної ендоскопічної апаратури та інструментарію.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.