Синдром Ігла

Даний синдром не завжди є вчасно розпізнаним. Складність діагностики шилопід'язикового синдрому зумовлена широким спектром його клінічних проявів.

Епідеміологія

Серед пацієнтів з даним захворюванням переважно зустрічаються особи жіночої статі й співвідношення між чоловіками та жінками становить приблизно 1:3. Вік пацієнтів – від 20 до 64 років.

Патогенез

Виникнення симптомів цього захворювання пов'язане з порушенням топографоанатомічних взаємовідносин шиловидного відростка скроневої кістки з оточуючими анатомічними утвореннями. Аномальне подовження відростка у поєднанні з його надмірним відхиленням у медіальному чи задньому напрямках призводить до стиснення ним м'язів, навкологлоткового та симпатичного періартеріального нервових сплетень, стінок сонних артерій і глотки, а також язикоглоткового нерва.

Подразення цих структур викликає різноманітні клінічні прояви синдрому. Багато симптомів зустрічаються при різних стоматологічних, оториноларингологічних і неврологічних захворюваннях.

Клінічна картина

Об'єктивні ознаки шилопід'язикового синдрому в літературі не систематизовані, що створює додаткові труднощі при його розпізнаванні. Слід відзначити, що середня тривалість захворювання до встановлення правильного діагнозу, в середньому, триває 2 роки.

Хворі вперше частіше зверталися до оториноларинголога (60%), до стоматолога (20%), невропатолога (14%), дільничного терапевта (6%). Крім цих фахівців, 30% пацієнтів були оглянуті хірургами, а 70% – онкологами. Найбільш частими попередніми діагнозами були лицевий біль, артрозо-артрит скронево-нижньощелепного суглоба, невралгія трійчастого нерва, хронічний отит, хронічний тонзиліт.

Провідною скаргою у хворих є скарга на наявність больових відчуттів. Первинна локалізація болю, у більшості випадків, локалізується в защелепній ямці, у бічному відділі глотки, рідше – у вусі та, інколи, в корені язика. Біль, як правило, іррадіює у різні ділянки голови та шиї. Переважна більшість пацієнтів скаржаться на іррадіацію болю у ділянку вуха та скроневу ділянку на боці ураження. Інколи біль іррадіює у піднижньощелепну ділянку та завушно-потиличну. Рідше біль іррадіює в зуби верхньої та нижньої щелеп, скронево-нижньощелепний суглоб, щічну та лобну ділянку обличчя.

Іншим важливим симптомом є біль при ковтанні та відчуття стороннього тіла в глотці.

Частина пацієнтів скаржиться на обмеження рухів голови і відчуття «скутості» м'язів шиї. Дуже рідко пацієнтів турбує періодично виникаюче запаморочення, нудота, однобічний сторонній пульсуючий шум у вусі.

Біль характеризується хворими як тупий, постійний з періодами поступового посилення і зменшення його інтенсивності. Причинний фактор посилення болю, переважно, не встановлений, однак часто він наростає після фізичних зусиль, емоційної напруги, при зміні погодних умов. Дуже характерною ознакою є те, що у хворих не виявляються характерні для невралгій черепних нервів куркові зони. Тривалий стійкий біль у більшості хворих викликає емоційно-психологічне напруження, тривогу, у 80% пацієнтів виникає канцерофобія.

Об'єктивними ознаками шилопід'язикового синдрому є болючість при пальпації елементів шилопід'язикового комплексу, пальпаторне виявлення верхівки шиловидного відростка та збільшення його довжини на рентгенограмах.

Болючість у проекції шиловидного відростка виникає під час глибокої пальпації защелепної ямки між соскоподібним відростком та заднім краєм гілки нижньої щелепи.

Шилоподібний відросток нормальної довжини не пальпується. При подовженні довжини відростка понад 3 см його верхівка, розташовуючись в навкологлотковому просторі, наближається до бічної стінки глотки на рівні піднебінного мигдалика.

Для пальпаторного виявлення верхівки відростка доцільно починати пальпацію від дна порожнини рота, проводячи вказівним пальцем по передній піднебінній дужці максимально вгору на бічну стінку носоглотки, потім по поверхні піднебінного мигдалика від верхнього полюса вниз і по задній піднебінній дужці знову максимально вгору.

Найбільш постійною ознакою синдрому є болючість передньої піднебінної дужки при пальпації її верхньої або середньої третини (у проекції верхівки відростка).

Діагностика

Патогномонічною ознакою синдрому є болючість м'язів, що кріпляться до шилоподібного відростка. Болючість шилопід'язикового м'яза виявляється при внутрішньоротовій пальпації задніх відділів дна порожнини рота і бічних поверхонь кореня язика. Для контролю достовірності виявлених ознак необхідно провести обстеження м'язів на здоровій стороні, де їх пальпація безболісна.

Додатковими ознаками захворювання є напруження і болючість жувальних (крилоподібних, скроневого) і грудино-ключично-соскоподібного м'язів на боці ураження.

Важливою діагностичною ознакою синдрому є подовження шиловидного відростка, яке визначається на рентгенограмах черепа. Серед різних методик його рентгенологічного дослідження найбільш інформативною є ортопантографія.

Лікування

У даній ситуації використовують хірургічне лікування.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.