Хондроперихондрит гортані

Етіопатогенез

Виникнення захворювання пов'язане з проникненням патогенної флори (частіше – при травмах) в охрястя або з поширенням запалення з м'яких тканин на хрящі гортані. У місці ураження виникає обмежена ділянка запалення, далі в процес втягується хрящова тканина. У ряді випадків після променевої терапії виникають ранні та пізні хондроперихондрити гортані. В результаті запалення настає загибель хрящової тканини і на цьому місці утворюється рубець. Такі рубці призводять до деформації скелету гортані, що в кінцевому етапі викликає стеноз. Перихондрит, залежно від характеру травми, може бути внутрішнім при ураженні охрястя з внутрішнього боку хрящів гортані, і зовнішнім. За перебігом розрізняють гострі й хронічні процеси.

Клінічна картина

Симптоматика значно пов'язана з локалізацією захворювання. Зазвичай довкола запаленої ділянки хряща виникає тверда інфільтрація м'яких тканин, періодично утворюються зовнішні та внутрішні гнійні нориці. Хворі скаржаться на болючість та припухлість в ділянці гортані, хрипоту, різноманітні неприємні відчуття в горлі, кашель, розлади ковтання, іноді задуху, часто розлади загального характеру (підвищену температуру, загальну слабкість, пітливість). При ларингоскопії визначаються ділянки інфільтрації і набряку слизової оболонки, що звужують просвіт гортані. Перебіг захворювання, як правило, тривалий, він може тривати кілька місяців, а іноді й років.

Діагностика

Діагностика ґрунтується на анамнезі та клініці захворювання, має значення локалізація процесу. Так, при перихондриті щитоподібного хряща при запаленні його зовнішньої поверхні на стороні ураження при пальпації визначається болюча тверда припухлість, шкіра в цьому місці може легко братись в складку. При ларингоскопії змін майже не спостерігається. При ураженні внутрішньої сторони щитоподібного хряща ларингоскопічно визначається припухлість слизової оболонки, в цьому місці вона гіперемована і набрякла. Як правило, в запаленні бере участь черпакувато-надгортанна складка. Така припухлість може прикривати голосову щілину і в результаті виникає небезпека асфіксії. При абсцедуванні й розкритті абсцесу з гноєм нерідко виділяються шматочки хряща.

При хондроперихондриті надгортанника виникає різке його потовщення і ригідність. Припухлість найчастіше буває тільки на гортанній поверхні, вона прикриває вхід в гортань. При такому стані виникає поперхування при ковтанні за рахунок потрапляння шматочків їжі в гортань, біль буває особливо виражений при ураженні черпакуватих хрящів. У цьому випадку ділянка ураженого хряща стає подібною на кулю. Набряк може поширюватися на черпакувато-надгортанну складку, грушоподібний синус, при цьому порушуються дихальна та голосоутворювальна функції.

При запаленні перснеподібного хряща процес локалізується у підскладковому просторі. У цьому місці виникає концентричне звуження просвіту гортані, в результаті чого порушуються усі її функції. Для відновлення дихання потрібно виконати трахеостомію. Нерідко запалення перснеподібного хряща виникає після трахеостомії, коли розсічене перше кільце трахеї і трахеотомічна трубка прилягає до нижнього краю перснеподібного хряща.

При ураженні всіх хрящів гортані виникає гіперемія і припухлість м'яких тканин усієї гортані. Вхід у гортань буває різко звуженим, біля передньої комісури нерідко спостерігаються грануляції, та нориця, з якої виділяється гній. При втягуванні до запального процесу тканин гортаноглотки відзначається вимушене положення голови хворого.

Лікування

Лікування включає введення великих доз антибактеріальних препаратів з метою ліквідації запалення. Призначаються нестероїдні протизапальні препарати, антигістамінні засоби, а також фізіотерапія залежно від характеру запалення. Хворому на гострий хондроперихондрит гортані слід давати кашкоподібну, не подразнювальну їжу. У випадку утворення гнійників показано хірургічне втручання з метою дренування абсцесу і видалення некротичних тканин. Наявність нориць також є показанням до оперативного втручання з метою видалення нориці. У тих випадках, коли запалення стихло і є деформація гортані, проводять ларингофіссуру з метою формування у подальших етапах просвіту гортані й відновлення її функцій.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.