Рекомендації з клінічної практики: раптова втрата слуху (оновлення)

Повна версія рекомендацій https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/0194599819859885

Суджана С. Чандрасекар та ін.

Анотація

Основне завдання: Раптова втрата слуху (РВС) є симптомом, що викликає острах і який часто спонукає до термінового або невідкладного звернення до лікаря. РВС часто, але не завжди, супроводжується шумом у вухах та/або запамороченням. Захворюваність на раптову нейросенсорну втрату слуху складає від 5 до 27 випадків на кожні 100 000 людей на рік; при цьому в Сполучених Штатах щороку реєструється близько 66 000 нових випадків РВС. Це оновлення рекомендацій містить рекомендації, засновані на доказах, щодо діагностики, лікування та подальшого спостереження пацієнтів із раптовою втратою слуху. Рекомендації зосереджені на проблемі раптової сенсоневральної втрати слуху у дорослих пацієнтів віком ≥18 років і, в першу чергу, на пацієнтах з ідіопатичною раптовою нейросенсорною втратою слуху. Своєчасне розпізнавання та лікування раптової нейросенсорної втрати слуху може покращити відновлення слуху та якість життя хворих. Оновлення рекомендацій призначене для всіх клініцистів, які діагностують або лікують дорослих пацієнтів із раптовою втратою слуху.

Мета: Метою оновлення є надання клініцистам рекомендацій, заснованих на доказах щодо оцінки пацієнтів з раптовою втратою слуху та раптовою нейросенсорною втратою слуху, з особливим наголосом на лікуванні ідіопатичної раптової нейросенсорної приглухуватості. Група оновлення рекомендацій визнала, що пацієнти звертаються до закладів охорони здоров’я з раптовою втратою слуху як неспецифічною первинною скаргою. Таким чином, початкові рекомендації в оновленій редакції спрямовані на те, щоб відрізнити нейросенсорну втрату слуху від кондуктивної приглухуватості на момент звернення до лікаря зі скаргами на втрату слуху. Ці рекомендації також роз’яснюють необхідність виявлення рідкісної неідіопатичної раптової нейросенсорної приглухуватості, щоб допомогти відокремити цих пацієнтів від пацієнтів з ідіопатичною раптовою сенсоневральною втратою слуху, які є цільовою популяцією для терапевтичних заходів – заходів, опис яких становить основну частину оновлення рекомендацій. Зосереджуючись на можливостях поліпшення якості медичної допомоги при РВС, ці рекомендації мають покращити точність діагностики, сприяти швидшому втручанню, зменшити варіації в лікуванні, зменшити кількість непотрібних лабораторних досліджень та процедур візуалізації, а також покращити слух і результати реабілітації у пацієнтів, що зазнали РВС.

Методи: Відповідно до «Посібника з розробки клінічних рекомендацій, третє видання» Американської академії отоларингології – хірургії голови та шиї (Rosenfeld et al. Otolaryngol Head Neck Surg. 2013;148[1]:S1-S55), група оновлення рекомендацій була сформована з представників різних дисциплін отоларингології – хірургії голови та шиї, отології, невротології, сімейної медицини, аудіології, невідкладної медицини, неврології, радіології, передового медсестринського досвіду та захисту прав споживачів. Були проведені систематичний огляд літератури та детальний розгляд попередніх клінічних рекомендацій щодо раптової втрати слуху. Ключові рекомендації щодо дій (КРЩД) були оновлені з використанням даних з нової літератури, а профілі доказів були приведені до поточного стандарту. Були переглянуті потреби у дослідженнях, зазначені в оригінальній настанові з клінічної практики, та дані, що їх стосуються. Визначені та окреслені поточні потреби в дослідженнях.

Результати: Група оновлення рекомендацій дала серйозні рекомендації щодо наступного:

• (КРЩД 1) Клініцисти повинні відрізняти нейросенсорну втрату слуху від кондуктивної втрати слуху, коли у пацієнта вперше спостерігається раптова втрата слуху.
• (КРЩД 7) Клініцисти повинні інформувати пацієнтів з раптовою нейросенсорною втратою слуху про природну історію захворювання, переваги та ризики медичних втручань, а також про обмеженість наявних доказів щодо ефективності.

(КРЩД 13) Клініцисти повинні консультувати пацієнтів з раптовою нейросенсорною втратою слуху, які мають залишкову втрату слуху та/або шум у вухах, щодо можливих переваг аудіологічної реабілітації та інших підтримуючих заходів. Ці серйозні рекомендації були змінені з початкової клінічної практики для чіткості визначення термінів втручання. Група оновлення рекомендацій дала серйозні рекомендації проти наступного:

• (КРЩД 3) Клініцисти не повинні призначати рутинну комп’ютерну томографію голови при первинному огляді пацієнта з імовірною раптовою сенсоневральною втратою слуху.
• (КРЩД 5) Клініцисти не повинні призначати рутинні лабораторні дослідження у пацієнтів з раптовою нейросенсорною втратою слуху.

(КРЩД 11) Клініцисти не повинні регулярно призначати противірусні, тромболітичні препарати, а також вазодилататори або вазоактивні речовини пацієнтам з раптовою нейросенсорною втратою слуху. Група оновлення рекомендацій дала рекомендації щодо наступного:

• (КРЩД 2) Лікарі повинні оцінити пацієнтів з імовірною раптовою сенсоневральною втратою слуху за допомогою анамнезу та фізикального обстеження на предмет двосторонньої раптової втрати слуху, повторюваних епізодів раптової втрати слуху та/або вогнищевих неврологічних ознак.
• (КРЩД 4) У пацієнтів з раптовою втратою слуху клініцисти повинні якомога швидше (протягом 14 днів після появи симптомів) призначити аудіометрію, щоб підтвердити діагноз раптової нейросенсорної приглухуватості.
• (КРЩД 6) Клініцисти повинні оцінювати пацієнтів з раптовою нейросенсорною втратою слуху на предмет ретрокохлеарної патології шляхом призначення хворому магнітно-резонансної томографії або слухової реакції стовбура мозку.
• (КРЩД 10) Клініцисти повинні запропонувати або звернутися до лікаря, який може запропонувати внутрішньобарабанну терапію стероїдами, якщо пацієнти мають неповне відновлення від раптової нейросенсорної втрати слуху через 2-6 тижнів після появи симптомів.

(КРЩД 12) Клініцисти повинні отримати подальшу аудіометричну оцінку для пацієнтів з раптовою нейросенсорною втратою слуху наприкінці лікування та протягом 6 місяців після завершення лікування. Ці рекомендації були уточнені з точки зору термінів втручання та аудіометрії та методу ретрокохлеарного дослідження. Група оновлення рекомендацій запропонувала наступні КРЩД як варіанти:

• (КРЩД 8) Клініцисти можуть запропонувати кортикостероїди як початкову терапію пацієнтам з раптовою нейросенсорною втратою слуху протягом 2 тижнів після появи симптомів.
• (КРЩД 9a) Лікарі можуть запропонувати або звернутися до лікаря, який може запропонувати гіпербаричну кисневу терапію в поєднанні зі стероїдною терапією протягом 2 тижнів від початку раптової нейросенсорної втрати слуху.
• (КРЩД 9b) Лікарі можуть запропонувати або звернутися до лікаря, який може запропонувати гіпербаричну кисневу терапію в поєднанні зі стероїдною терапією як рятівну терапію протягом 1 місяця від початку раптової нейросенсорної втрати слуху.

Відмінності від попередніх рекомендацій: включення нових профілів доказів для включення можливостей покращення якості, впевненості в доказах та розбіжностей у думках. Включені 10 рекомендацій з клінічної практики, 29 нових систематичних оглядів і 36 нових рандомізованих контрольованих досліджень. Наголошена важливість термінової оцінки та початку лікування, якщо лікування пропонується, шляхом акцентування часу, що збіг після появи симптомів. Уточнення термінології шляхом зміни потенційно незрозумілих тверджень; використання терміну раптова сенсоневральна втрата слуху для визначення ідіопатичної раптової нейросенсорної приглухуватості, щоб підкреслити, що >90% раптової сенсоневральної втрати слуху є ідіопатичною раптовою сенсоневральною втратою слуху, і щоб уникнути плутанини в номенклатурі для читача. Зміни до КРЩД з оригінальної настанови: КРЩД 1-Коли у пацієнта вперше спостерігається раптова втрата слуху, слід відрізняти кондуктивну втрату слуху від сенсоневральної. КРЩД 2 – Підкреслюється корисність анамнезу та фізикального обстеження при оцінці модифікуючих факторів. КРЩД 3-Слово «рутинний» додане, щоб пояснити, що це твердження стосується нецільової МРТ голови, яку часто призначають у відділеннях невідкладної допомоги пацієнтам із раптовою втратою слуху. Це не стосується цільового сканування, такого як комп’ютерна томографія скроневої кістки, для оцінки патології скроневої кістки. КРЩД 4- Наголошується важливість аудіометричного підтвердження статусу слуху якнайшвидше та протягом 14 днів після появи симптомів. КРЩД 5-Нові дослідження були додані, щоб підтвердити відсутність користі нецільового лабораторного тестування при раптовій нейросенсорної втрати слуху. КРЩД 6-Аудіометричне спостереження виключене як обґрунтоване дослідження ретрокохлеарної патології. Рекомендованими методами є магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія, якщо магнітно-резонансна томографія неможлива, і, по-друге, оцінка слухової реакції стовбура мозку. Час проведення такого тестування не вказаний, а також не вказано, який лікар повинен призначати це дослідження; однак мається на увазі, що це буде лікар-отоларинголог загального чи субспеціального профілю. КРЩД 7-Висвітлюється важливість спільного прийняття рішень, а також підкреслюються важливі моменти. КРЩД 8 – Наголошується можливість застосування кортикостероїдів протягом 2 тижнів після появи симптомів. КРЩД 9-Змінено на КРЩД 9A і 9B. Гіпербарична киснева терапія залишається можливістю, але тільки в поєднанні зі стероїдною терапією або для початкового лікування (9A) або для рятівної терапії (9B). Терміни початкової терапії – протягом 2 тижнів від початку, а відновної терапії – протягом 1 місяця від початку раптової нейросенсорної втрати слуху. КРЩД 10- Внутрішньобарабанна терапія стероїдами для порятунку рекомендована протягом 2-6 тижнів після початку раптової нейросенсорної втрати слуху. Час до лікування визначений та підкреслений. КРЩД 11-Антиоксиданти були вилучені зі списку втручань, які клінічна практика не рекомендує використовувати. КРЩД 12-Додана необхідність подальшої аудіометрії наприкінці лікування, а також протягом 6 місяців після лікування. КРЩД 13-Це положення щодо аудіологічної реабілітації включає пацієнтів із залишковою втратою слуху та/або шумом у вухах (тінітус), яким лікування може забезпечити поліпшення. Додавання алгоритму, що окреслює КРЩД. Посилений акцент на освіті пацієнтів та спільному прийнятті рішень за використанням засобів, які здатні допомогти у цьому.

Ключові слова: доказова медицина; гіпербаричний кисень; внутрішньобарабанні стероїди; практичні рекомендації; раптова втрата слуху; раптова нейросенсорна приглухуватість.

Джерело:

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31369359/