Перихондрит зовнішнього вуха

Перихондрит – поширене запалення вушної раковини, що розвивається в результаті інфікування охрястя.

Етіологія

Причиною перихондриту є потрапляння інфекції (найчастіше синьогнійної палички – В. pyocyaneus) в охрястя при травмі вушної раковини. У ряді випадків перихондрит слід розглядати як ускладнення фурункула слухового ходу, грипу, рідше туберкульозу. Серозний перихондрит розвивається при проникненні слабовірулентної інфекції в момент укусу комахи, при опіках і т.д.

Клінічна картина

Залежно від характеру і вірулентності інфекційного агента, може спостерігатися серозна чи гнійна форми перихондриту, які відрізняються одна від одної особливостями клінічного перебігу.

Розрізняють гнійний та серозний перихондрит.

Першим і основним симптомом перихондриту є біль у вушній раковині або слуховому ході. Він може передувати реактивній інфільтрації шкіри зовнішнього вуха. У ділянці вушної раковини з'являються болючість, набряклість і гіперемія, що поступово охоплює всю її поверхню, за винятком дольки вуха, що не містить хряща. Захворювання поступово прогресує. Через 7-8 днів гній скупчується під охрястям, яке згодом відшаровується.

При нагноєнні та скупченні гною між хрящем і охрястям відзначається флюктуація, болючість при пальпації. Температура тіла підвищена. Потім хрящ розплавляється гнійним процесом, відбувається секвестрація хряща, останній гине, і настає рубцева деформація раковини. Серозний перихондрит протікає менш бурхливо, аніж гнійний.

Діагностика

Діагностика перихондриту зовнішнього вуха: перихондрит диференціюють з бешиховим запаленням і отгематомою. При бешиховому запаленні гіперемія охоплює не тільки раковину, а й поширюється за межі зовнішнього вуха.

Отгематома виникає частіше після травми, локалізується в ділянці передньої поверхні верхньої половини вушної раковини, має багряне забарвлення, слабоболюча при пальпації, протікає з нормальною температурою тіла.

Лікування

Лікування перихондриту зовнішнього вуха:

1. У початковій стадії захворювання проводять місцеве і загальне протизапальне лікування. На початкових стадіях захворювання доцільно призначати антибіотики пеніцилінового (захищені) та цефалоспоринового ряду внутрішньом'язово, антигістамінні препарати (при потребі), вітамінотерапію.
2. При виявленні синьогнійної палички пеніцилін виявляється неефективним. Призначають поліміксин М (1% мазь або емульсію), всередину – тетрациклін або окситетрациклін по 250000 ОД 4-6 разів на добу, еритроміцин по 250000 ОД 4-6 разів на добу, стрептоміцин по 250000 ОД 2 рази на добу внутрішньом'язово.
3. Уражену частину раковини змащують 5%-ною настоянкою йоду та іншими антисептиками; накладання вологовисихаючих пов'язок.
4. Проводять фізіотерапію у вигляді УФО, УВЧ або СВЧ. У ряді хронічних випадків – використовують рентгенотерапію.
5. При неефективності лікування (наявність нагноєння) рекомендується оперативне втручання. При нагноєнні виробляють широкий розріз тканин паралельно контурам вушної раковини, видаляють некротизовані частини хряща, вискоблюють порожнину абсцесу ложкою і вводять в неї тампон з антибіотиками.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.