Гострий гнійний середній отит (доперфоративна стадія)

Гострий гнійний середній отит (otitis media purulenta acuta) – це гостре гнійне запалення слизової оболонки повітроносних порожнин середнього вуха. З даного визначення необхідно зробити два важливих висновки: по-перше, захворювання є інфекційним; по-друге, до процесу залучаються усі відділи середнього вуха – слухова труба, барабанна порожнина, соскоподібний відросток, а не тільки барабанна порожнина.

Ринотубарний шлях – це основний, найчастіший шлях проникнення інфекції у середнє вухо. Інфекція з порожнини носа через слухову трубу проникає у барабанну порожнину. Тому в типових випадках спочатку розвивається гострий риніт, а потім – гострий отит.

Основною скаргою хворого в цій стадії є біль у вусі (оталгія). Біль відчувається у глибині вуха. Хворі визначають його як колючий, свердлячий, пульсуючий, стріляючий. Біль підсилюється ближче до ночі, не дає спокою, заважає хворому спати.

Біль спричинений тиском ексудату на n.tympanicus (із n.glossopharyngeus), який продовжується в n.petrosus minor і зв'язаний з ganglion oticum (III гілка V черепного нерва). Ексудат створює тиск і на барабанну перетинку, в якій розміщені нервові закінчення гілочок із plexus tympanicus і n. auriculotemporalis (III гілка V нерва). Ці нервові зв'язки ведуть до того, що біль часто іррадіює в зуби, скроню і всю відповідну половину голови. Біль посилюється при ковтанні, чханні, кашлі тому що при цьому підвищується тиск у барабанній порожнині.

Наступним симптомом в цій стадії є відчуття закладеності вуха і шум у ньому. Хворий звертає увагу на зниження слуху. Це пов'язано з обмеженістю рухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок, тобто слух знижений за типом порушення звукопровідного апарату. Однак у певної кількості хворих спостерігається і порушення звукосприймаючого апарату. Останнє важливо вчасно виявити і провести терапію нейросенсорної приглухуватості. У зв'язку з цим усім хворим на гострий гнійний середній отит необхідно проводити аудіометрію.

У доперфоративній стадії захворювання загальні об'єктивні симптоми такі:

  1. підвищення температури тіла до 38-39 °С і вище, температура тіла буває високою, як правило, до появи перфорації барабанної перетинки;
  2. порушується самопочуття хворого: загальна слабкість, поганий сон та апетит;
  3. запальні зміни гемограми: нейтрофільний лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, ШОЕ значно прискорюється.

На початку захворювання отоскопічно спостерігається ін'єкція судин барабанної перетинки по ходу держальця молоточка і по радіусу від нього. Це обмежена гіперемія, яка з часом стає поширеною. Пізніше з'являється запальна інфільтрація барабанної перетинки. Рельєф барабанної перетинки згладжується, ропізнавальні ознаки зникають. Першим зникає світловий рефлекс, останнім – латеральний відросток молоточка.

До місцевих симптомів відноситься біль при пальпації ділянок соскоподібних відростків. Біль пояснюється запальною реакцією з боку окістя соскоподібного відростка (періоститом). При проведенні диференціального діагнозу середнього та зовнішнього отитів слід пам'ятати, що при останньому біль у вусі різко підсилюється при натискуванні на козлик.

Лікування

  1. Гострий середній отит лікується в амбулаторних умовах, а лікування в умовах сучасного сьогодення, як правило, призначається педіатром чи терапевтом. Однак, в деяких випадках встановлення остаточного діагнозу та прийняття рішення про лікувальну тактику має бути в компетенції ЛОР-спеціаліста.
  2. Одними із основних препаратів, що впливають як на процес запалення, так і на механізм болю, є ненаркотичні анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати. До таких препаратів належать середники, які мають в своєму складі лідокаїн та феназон (отіпакс, отінум, дроплекс).
  3. Відповідно до патогенезу ГСО, окремо можна виділити хірургічне лікування (міринготомія та шунтування барабанної порожнини), оскільки іноді воно виконує роль симптоматичного лікування, іноді патогенетичного, а інколи і того, й іншого разом.
  4. При гнійному середньому отиті використовують антибактеріальні препарати. Переважно призначаються антибіотики, оскільки застосування сульфаніламідів на сьогодні є обмеженим. Із антибіотиків в оториноларингології перевага надається захищеним пеніцилінам, макролідам та цефалоспоринам. Ці антибіотики, як правило, перекривають своєю активністю бактеріальну флору, яка спричиняє запальні захворювання вуха і верхніх дихальних шляхів. Не слід призначати ототоксичні антибіотики. У лікуванні гострих гнійних середніх отитів використовують напівсинтетичні пеніциліни, захищені клавулановою кислотою, – амоксицилін з клавулановою кислотою (Флемоклав солютаб, Амоксил К); із макролідів добре себе зарекомендував азитроміцин (Азимед)); з цефалоспоринів 1-го покоління – цефазолін (рефлін, цефазолін-КМП); з 2-го покоління – цефаклор, цефуроксим, лоракарбеф, цефпрозил; з 3-го покоління – цефтриаксон (цефтриаксон-КМП), цефіксим, цефотаксим, цефтазидим.
  5. Одним із ефективних видів лікування гострого гнійного середнього отиту є парамеатальне введення антибіотиків і новокаїну (парамеатапьна блокада). Лікувальний розчин вводять у завушну ділянку углиб м'яких тканин верхньозадньої стінки зовнішнього слухового ходу.
  6. До патогенетичної терапії входить призначення судинозвужувальних крапель у ніс, щоб покращити дренажну функцію слухової труби.
  7. Симптоматична терапія. Це, насамперед, призначення знеболювальних та протигарячкових препаратів: анальгін, аспірин, парацетамол, кеторолак, ібупрофен з парацетамолом. За затяжного перебігу отиту для посилення протизапальної терапії призначаються нестероїдні протизапальні препарати з вираженою протизапальною, аналгезуючою та жарознижувальною дією. Активною речовиною олфену є диклофенак. Препарат застосовується курсом 7 днів, у таблетках по 50 мг, тричі на день, до їди.
  8. Фізіотерапевтичні процедури. На хворе вухо призначається при невисокій температурі тіла та при малій симптоматиці: УВЧ, ЛУЧ-2, лампа «Солюкс». У домашніх умовах використовують зігрівальний напівспиртовий компрес, сухі теплі пов'язки, синє світло. При наростанні клінічної симптоматики та високій температурі фізіотерапію не призначають.

Рекомендації

  1. Обов'язковий огляд оториноларинголога (для вирішення питання консервативного або хірургічного лікування).
  2. Режим повинен бути домашнім, при високій температурі тіла – ліжковий. Тяжкий загальний стан є показом до госпіталізації.

Курс лікування (консервативного) триває 4-5 днів. Якщо ефекту від лікування немає або спостерігається погіршення стану пацієнта (підвищення температури тіла, посилюється біль у вусі), рекомендується обов'язкова консультація оториноларинголога.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.

10 Хвороби вуха та соскоподібного відростка

Травматичні ураження слуху. Акуабаротравма

Травматичні ураження слуху. Акуабаротравма

Види травматичних ураженнь слуху: баротравма, акустична травма та акубаротравма. Акубаротравма: типовий симптомокомплекс. Варіанти акубаротравми. Обстеження та лікування. Терапія порятунку.

Пошук Всі результати