Сірчана пробка

Крім запальних захворювань, існують захворювання, при яких головну роль відіграють функціональні розлади або з боку аферентної ланки, або з боку еферентної – трофічних та функціональних нервів. До таких розладів відносяться розлади секреції залоз. При гіперфункції секреторних нервів спостерігається підвищена секреція церуменальних та сальних залоз, при гіпофункції – сухість шкіри. Не виключено, що на ці випадки впливають трофічні волокна. При подразненні стримуючих трофічних нервів секрет буде виділятись у меншій кількості. Вушна сірка містить велику кількість холестерину, тому підвищена кількість його в крові також може відігравати вагому роль в утворенні сірчаних пробок.

Зовнішній слуховий хід вкритий шкірою (сальні залози, волосяні фолікули, видозмінені потові, сірчані залози). Вони виробляють вушну сірку, що містить неспецифічні захисні речовини, які мають виражену антибактеріальну активність. Сірка містить невеликий відсоток вологи, що створює мікроклімат (висока вологість і висока температура – це необхідні умови для збереження рухливості барабанної перетинки). Сірка виробляється тільки в хрящовій частині зовнішнього слухового ходу, що запускає механізм самоочищення: висихає, утворюються лусочки, які виділяються із зовнішнього слухового ходу при жуванні та розмові).

Іноді гіперсекреція викликається рефлекторно при подразненні зовнішнього слухового ходу, наприклад, при екземі, дерматитах. Потрапляння води, особливо мильної, призводить до затікання сірки в глибокі відділи (кісткову частину), звідки вона тяжко очищається.

При патології відбувається:

1. Гіперсекреція сірки (при подразненні механічними чи хімічними факторами в зовнішньому слуховому ході), тому не можна чистити зовнішній слуховий хід сірником і т.п. предметами.
2. При зміні фізико-хімічних властивостей сірки (цукровий діабет, тиреотоксикоз та захворювання нирок і шлунково-кишкового тракту).
3. При анатомічних особливостях зовнішнього слухового ходу (звивистість, зміна довжини).
4. Спроби людей самостійно видалити сірчані маси. Вони проштовхують сірчані маси в кісткову частину, де останні накопичуються та сприяють утворенню щільної сірчаної пробки.

Якщо сірчана пробка не обтурує повністю слуховий хід, то вона не викликає ніяких симптомів.

Сірчана пробка має здатність повністю перекривати зовнішній слуховий хід. Причина обтурації – при потраплянні води у вухо сірчана пробка набухає та повністю обтурує зовнішній слуховий хід. Іноді ця обтурація настає миттєво, під час жування або маніпуляції у вусі. Відразу з'являється закладеність вуха, аутофонія, шум у вусі, можливий сильний розпираючий біль у вусі, дезорієнтація в просторі, нудота, запаморочення. При тривалому тиску щільної пробки подразнюються гілочки блукаючого нерва, що викликає кашлевий рефлекс, а іноді – порушення з боку серцево-судинної системи.

Лікування

1. Обов'язковий збір анамнезу (чи були в даного пацієнта захворювання вуха: гострий отит, хронічний отит, гноєтеча з вуха).
2. Видалення сірчаної пробки. Видаляють після впевненості в діагнозі (отоскопії: жовтувато-коричнева маса). Найчастіше видаляють методом промивання теплою водою або видаляють спеціальним гачком.
3. Якщо сірчана пробка дуже суха та щільна, то у вухо спочатку закапують розчин перекису водню, А-церумен, ваксол чи будь-який масляний розчин через кожні 2-3 години, а після того промивають теплим розчином антисептика (наприклад, розчином фурациліну) чи перекип'яченої води.
4. Профілактика: «Руки геть від зовнішнього слухового ходу». Мити тільки зовнішнє вухо і вхід у зовнішній слуховий хід. Промивання зовнішнього слухового ходу проводять під контролем зору. Для цього потрібно мати шприц Жане (об'ємом 100-150 мл), ниркоподібний лоток. Для промивання використовують теплу перекип'ячену воду або теплий розчин антисептика. Лівою рукою відтягують вушну раковину доверху і назовні, випрямляючи зовнішній слуховий хід (у малих дітей відтягуємо раковину назовні та донизу). У правій руці тримаємо шприц, наконечник якого заводимо в зовнішній слуховий хід під кутом до його задньо-верхньої стінки. Рідину зі шприца виштовхуємо невеликими поштовхами, яка виливається в лоток, що знаходиться щільно під вухом пацієнта.
5. Якщо вимити сірчану пробку не вдається, то необхідна обов'язкова консультація оториноларинголога.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.