Невралгія вушно-скроневого нерва

Фрей-синдром, або навколовушно-скроневий гіпергідроз, або аурікулотемпоральний синдром. Вушно-скроневий нерв відноситься до третьої гілки трійчастого нерва і містить чутливі й секреторні волокна для вушного ганглія. Він іннервує скроневу ділянку, шкіру зовнішнього слухового ходу, передні відділи вушної раковини і анастомозує з лицевим та іншими нервами. Вушно-скроневий нерв виконує наступні функції: секреторну (іннервація привушної слинної залози); чутливу (іннервація шкіри скроневої ділянки).

Характеризується виникненням на хворому боці в ділянці іннервації вушно-скроневого (рідше – великого вушного) нерва гіперемєю шкіри, різким потовиділенням у навколовушно-скроневій ділянці й пароксизмальним болем у глибині вуха, в передній стінці зовнішнього слухового ходу і в ділянку скроні, особливо в зоні скронево-щелепного суглобу. Часто біль іррадіює в нижню щелепу. Такого роду напади проявляються при прийомі деяких видів їжі (пряної, твердої, кислої, солодкої та ін.), а також за наявності низки зовнішніх подразників (тепле приміщення, шумне середовище і т.п.).

Серед основних причинних факторів розвитку даного синдрому варто відзначити:

1. Оперативні втручання на привушній слинній залозі – найчастіша причина.
2. Переломи нижньої щелепи (гілки і відростки).
3. Травми м'яких тканин скроневої та навколовушно-жувальної ділянки.
4. Слинокам'яна хвороба.
5. Інфекційні процеси в привушній залозі, середньому вусі.

Невралгію вушно-скроневого нерва пов'язують з травмами і перенесеними захворюваннями привушної слинної залози (запальний процес, після операції з приводу паротиту, коли в післяопераційні шкірні рубці втягуються вегетативні нервові волокна, що призводять до подразнення вегетативних волокон, які є у складі вушно-скроневого і великого вушного нервів).

Клінічна картина

Пацієнтів турбують сильні больові відчуття у скроневій і привушній ділянках. Біль має нападоподібний характер, його провокують переохолодження і перегрівання, вигляд і прийом слинопродукуючої їжі, стресові ситуації. При цих пароксизмах спостерігається також посилене слиновиділення, а нерідко і зміна величини зіниці (спочатку звуження, а потім розширення) на боці ураження.

При пальпації вдається виявити болючу точку між суглобовою голівкою нижньої щелепи і зовнішнім слуховим ходом.

Для синдрому Фрея характерна присутність вегетативної симптоматики під час нападів:

1. Почервоніння шкіри навколовушно-жувальної ділянки.
2. Посилення слиновиділення на стороні ураження.
3. Посилення потовиділення у проекції болючої зони.

Постановка діагнозу не викликає труднощів за наявності характерної клінічної симптоматики – болючі відчуття відповідної ділянки, почервоніння шкіри, посилення пото- і слиновиділення. Допомагає в діагностиці ретельно зібраний анамнез (випадки травм скроневої і привушної ділянки, переломи нижньої щелепи, операції на привушній слинній залозі, перенесені захворювання середнього вуха).

Лікування

Невідкладна допомога. Призначають анальгетики в поєднанні з антигістамінними препаратами, транквілізаторами, нейролептиками, а також вегетотропними засобами (беллоїд, беллаетон, беллатамінал), нестероїдними протизапальними препаратами (піроксикам, індометацин, ібупрофен, напроксен, диклофенак та ін.).

Для лікування цього захворювання рекомендуються різні види фізіотерапевтичних процедур із йодистими препаратами, лідазою, ін'єкції алое, грязелікування, які сприяють розсмоктуванню рубцевих процесів у ділянці привушної слинної залози.

Лікування слід спрямувати на усунення причин, які викликали даний синдром: лікування інфекційних захворювань залоз і вуха, травматичних ушкоджень м'яких тканин і щелеп.

Рекомендовано:

1. Консультація оториноларинголога.
2. Консультація щелепно-лицевого хірурга.
3. Консультація невропатолога.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.