Скарлатина

Скарлатина – гостре інфекційне захворювання, яке викликається β-гемолітичним стрептококом групи А, передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується симптомами інтоксикації, ангіною, висипом на шкірі, регіонарним лімфаденітом та змінами з боку язика.

Актуальність

Хоча скарлатину відносять до категорії «дитячих інфекцій», останнім часом дане захворювання зустрічається і в дорослих. Проти скарлатини немає профілактичних щеплень, тому її неможливо попередити вакцинацією (як, наприклад, кір чи краснуху). Найчастіше скарлатиною хворіють діти від 2 до 10 років, на першому році життя хвороба зустрічається вкрай рідко, індекс контагіозності – 40%.

Частішають випадки скарлатини саме в осінньо-весняний період.

Етіологія

Збудником даного захворювання є β-гемолітичний стрептокок групи А.

Оптимальна температура для їх культивування – 37 °С.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є хворий з явною чи прихованою формою скарлатини, іншими формами стрептококової інфекції.

Шлях передачі інфекції – повітряно-краплинний, рідше – харчовий, контактний.

Імунітет при стрептококових інфекціях, крім скарлатини, має слабкий, нестійкий і недовготривалий характер. Після перенесення захворювань утворюються різні антитіла, але захисне значення мають лише антитоксини та типоспецифічні М-антитіла. З іншого боку, у людей, що перехворіли, часто виникає алергізація організму, чим і пояснюється схильність до рецидивів та повторних захворювань.

Патогенез

Вхідними воротами є слизова оболонка ротоглотки, рідко – пошкоджена шкіра, пологові шляхи (у породіль).

Ланки патогенезу

1. Токсична (дія токсинів) – ураження ЦНС, серцево-судинної, ендокринної системи.
2. Септична (у відповідь на дію мікробного фактора) – первинне запалення у місці проникнення збудника, вторинні мікробні ускладнення.
3. Алергічна (сенсибілізація білковими субстанціями гемолітичного стрептокока) – зниження імунологічного захисту, передумови до ускладнень, таких як гломерулонефрит, артрит, міокардит, ревматизм.

Клінічна картина

Інкубаційний період триває від декількох годин до 7 днів.

Початковий період (від перших ознак хвороби до появи висипань), в основному, триває до 1-2 днів. Захворювання має гострий, раптовий початок. У пацієнтів різко виражений інтоксикаційний синдром, відзначається гіпертермія. Пацієнти скаржаться на появу різкого болю в горлі. При фарингоскопії відзначаються зміни в ротоглотці: яскрава гіперемія слизової оболонки піднебінних мигдаликів, піднебінних дужок, м'якого піднебіння, задньої стінки глотки, відзначається дрібноточкова енантема на м'якому піднебінні, реактивний лімфаденіт регіонарних лімфовузлів.

Далі з'являється період висипань:

А) Фаза розпалу (триває 1-2 дні) характеризується максимальною інтоксикацією, гарячка – до 39-40 °С. При орофарингоскопії відзначаються явища гострого тонзиліту: різко збільшені піднебінні мигдалики, зміни на них – від катарального до некротичного характеру. Чітко відмежована гіперемія слизової оболонки ротоглотки від слизової оболонки твердого піднебіння, на слизовій – точкова енантема. Відзначається ще одна характерна ознака, яка виникає на 4-5 день захворювання – малиновий язик. Відзначається регіонарний лімфаденіт.

На гіперемованому фоні шкіри спостерігаються дрібноточкові висипання, які за кілька годин поширюються на все тіло, особливе згущення висипань спостерігається на передній і боковій поверхні шиї, боковій поверхні тулуба, животі, попереку, в природних складках, характерне згущення висипань у ділянці природніх та штучних складок та наявність лінійних геморагічних елементів висипу (с-м Пастіа). Характерною при скарлатині є відсутність висипу в ділянці носогубного трикутника (симптом Філатова).

У пацієнтів відзначається позитивний симптом «щипка» – поява нових елементів висипу, петехій після фізичного впливу на шкіру, білий дермографізм; шкіра суха, шороховата, відзначається її висівкоподібне лущення. Спостерігається зміна фаз вегетативної нервової системи: протягом перших 3-4 днів – тахікардія, підвищення артеріального тиску, з 4-5-го дня – брадикардія, зниження артеріального тиску.

Б) Фаза згасання. Для неї характерна нормалізація температури тіла до 3-4 дня, менше виражений інтоксикаційний синдром. Шкіра: висип на блідо-гіперемованому фоні регресує з

2-3 до 6 дня. При фарингоскопії: енантема зникає з 2-3 дня, до 6-7 дня зменшується гіперемія слизової оболонки. Лімфовузли нормалізуються до 4-5 дня. Язик блідне до 10-12 дня, зберігаються виражені сосочки.

Період реконвалесценції починається з 2 тижня (10-14 дні). Характерними є зміни з боку шкіри: на тулубі лущення висівкоподібне, на долонях, підошвах – пластинчасте. При орофарингоскопії язик – із вираженими сосочками.

Класифікація

За класифікацією А.А. Колтипіна виділяють скарлатину:

1. За формою: а) типова; б) атипова:
   • без висипань;
   • стерта;
   • екстрабукальна (опікова, ранова, післяпологова, післяопераційна),
   • із агравованими симптомами (гіпертоксична, геморагічна).
2. За тяжкістю:
   а) легка;
   б) середньотяжка;
   в) тяжка:
   • токсична,
   • септична,
   • токсикосептична.
3. За перебігом:
   а) гладкий;
   б) негладкий (рецидиви, ускладнення, супутні хвороби).

Критерії тяжкості:

• вираженість інтоксикаційного синдрому;
• інтенсивність та характер висипу;
• наявність та характер ускладнень.

Легка форма

Температура тіла підвищується до 38 °С, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральна ангіна, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.

Середньотяжка форма

Температура тіла підвищується до 39-40 °С, тривалість – 5-7 днів, головний біль, повторне блювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна, лакунарна ангіна, енантема на м'якому піднебінні, розвиток ускладнень.

Тяжка форма

Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла підвищується до 40 °С і вище, можливі менінгеальні симптоми, судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Ускладнення

У випадку скарлатини можливі ускладнення:

1. За характером:
   а) інфекційні (некротична ангіна, вторинна ангіна, отит, гнійний лімфаденіт);
   б) алергічні (ревматизм, міокардит, артрит, нефрит).
2. За часом розвитку:
   а) ранні (перший тиждень);
   б) пізні (2-3 тиждень).
3. За етіологією:
   а) специфічні (стрептококові);
   б) вторинні (інші види бактерій).

Діагностика

Параклінічні дослідження:

• загальний аналіз крові (лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілія, підвищення ШОЕ);
• бактеріологічне дослідження слизу із ротоглотки (виділення β-гемолітичного стрептококу групи А);
• серологічний (наростання титрів антистрептолізину О в динаміці хвороби).

Лікування

Лікування хворих на скарлатину здійснюється переважно в домашніх умовах.

Госпіталізації підлягають хворі:

• із тяжкими формами скарлатини;
• з ускладненнями;
• за епідемічними показниками.

Режим: ліжковий протягом гострого періоду.

Етіотропна терапія

Антибіотикотерапія: при легкій формі застосовують пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій – пеніциліни, при тяжкій – цефалоспорини І-ІІ поколінь, кліндаміцин, ванкоміцин. При легкій формі курс антибіотикотерапії становить 10 днів, при середньотяжкій та тяжкій – 10-14 днів.

Шлях уведення: при легкій формі – перорально, при середньотяжкій – внутрішньом'язово, при тяжкій – внутрішньовенно.

Дезінтоксикаційна терапія

При легкій формі – значна кількість рідини, при середньотяжкій та тяжкій формах – інфузії глюкозо-сольових розчинів.

Інша терапія:

• антигістамінні препарати;
• препарати, що зміцнюють стінку судин (аскорутин, галаскорбін);
• жарознижувальні препарати (парацетамол, ібупрофен);
• засоби місцевої санації: полоскання горла дезінфікуючими розчинами, тубус-кварц тощо.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.