Сіалоаденіт привушної залози

Сіалоаденіт (sialadenitis) – запалення будь-якої слинної залози. Паротит – запалення привушної слинної залози. Сіалоаденіт може бути первинним (самостійне захворювання) або частіше вторинним (ускладнення або прояв іншого захворювання).

У процес може залучатися одна залоза або одночасно дві, симетрично розташовані, іноді може бути множинне ураження залоз. Сіалоаденіт протікає гостро або хронічно, нерідко із загостреннями. Розвиток сіалоаденіту пов'язаний, як правило, з інфекцією.

Первинний сіалоаденіт, представлений епідемічним паротитом і цитомегалією, пов'язаний з вірусною інфекцією.

Вторинні сіалоаденіти викликають різноманітні бактерії, гриби.

Шляхи проникнення інфекції в залозу: стоматогенний (через протоки залоз), гематогенний, лімфогенний, контактний. Неінфекційної природи сіалоаденіти розвиваються при отруєнні солями важких металів (при виведенні їх зі слиною). Захворювання пов'язане з функціональним порушенням слиновиділення. Часто супроводжується слинокам'яною хворобою. Описано зв'язок слинних і статевих залоз (орхіт та паротит).

Захворювання виникає при інфекційних захворюваннях (грип тощо), після операцій у черевній порожнині. У цих випадках частіше вражається привушна слинна залоза. При впливі місцевих причин (чужорідні тіла, стоматит тощо) процес локалізується у підщелепних, під'язикових слинних залозах.

Гострий сіалоаденіт може бути серозним, гнійним (вогнищевим або дифузним), рідко – гангренозним. Особливий вид хронічного сіалоаденіту з вираженою лімфоцитарною інфільтрацією строми спостерігається при сухому синдромі Шегрена і хворобі Микулича, при якій, на відміну від сухого синдрому, артрит відсутній.

Клінічна картина

Симптоми сіалоаденіту: сіалоаденіт гострий гнійний (паротит неепідемічний) – одностороннє захворювання. Характерні стріляючі болі в області залози, що іррадіюють у вухо, припухлість, підвищення температури до 39 °С, тризм, утруднене ковтання і навіть дихання. Шкірні покриви над залозою гіперемовані, втрачають рухливість, при пальпації спостерігається щільний болючий інфільтрат. Через різке зниження слиновиділення відчувається сухість у роті, зниження слуху. При масажі залози з гирла проток можна отримати каламутну, а потім гнійну рідину.

Ускладнення та наслідки

Гострий сіалоаденіт закінчується одужанням або переходом у хронічний. Результатом хронічного сіалоаденіту буває склероз залози з атрофією ацинарних відділів, ліпоматозом строми, зі зниженням або випаданням функції, що особливо небезпечно при системному ураженні залоз (синдром Шегрена).

Лікування

1. У початкових стадіях – консервативне (сухе тепло, солюкс, дієта для збільшення слиновиділення, антибіотики). Не так давно в зв'язку із законом про обіг наркотичних засобів розчин пілокарпіну для внутрішнього прийому був переведений у розряд наркотичних, тому він знятий з виробництва і відповідно продаж. Залишився тільки очний. Як заміну можна використовувати препарати бетанехолу або цивеміліну. Вони доступні в Україні і показані для лікування ксеростомії при різних захворюваннях.
2. Пеніциліново-новокаїнова блокада підшкірної клітковини привушної жувальної області (40-50 мл 0,5% розчину новокаїну і 200000 ОД пеніциліну), а також інфільтрація підслизового шару по ходу протоки залози.
3. При нагноєннях лікування оперативне: розрізи під кутом щелепи, по ходу протоки. Необхідно пам'ятати про можливість пошкодження лицевого нерва.

Рекомендовано:

1. Консультація стоматолога.
2. Консультація інфекціоніста.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.