Сифіліс глотки

Якщо у першій половині ХХ століття сифіліс глотки зустрічався вкрай рідко, то в наш час захворюваність безупинно зростає.

У зв'язку з великою різноманітністю тканин у глотці, її ураження сифілісом має ряд особливостей, які не є характерними для сифілісу іншої локалізації.

Окрім того, велика кількість сапрофітної та умовно-патогенної мікрофлори в ротовій порожнині суттєво змінює клінічну картину захворювання.

Клінічна анатомія

Слід відзначити, що вторинні та первинні прояви сифілісу мають велику тропність до лімфоїдної тканини глотки, в першу чергу, до піднебінних мигдаликів.

Первинний сифіліс характеризується утворенням первинного шанкра, в першу чергу, на піднебінних мигдаликах, згодом на м'якому піднебінні та піднебінних дужках. Дуже рідко шанкр виникає у ділянці вічок слухових труб. Виключно рідко при сифілісі глотки первинний шанкр з'являється у двох різних місцях глотки.

Нерідко первинний шанкр залишається непоміченим на фоні вторинної інфекції.

Епідеміологія

Найчастіше інфікування пацієнта виникає при поцілунках та при оральному сексі. Зараження через інфіковані предмети побуту виникають вкрай рідко, якщо взагалі це можливо. Окрім статевого та побутового шляху зараження, у рідкісних випадках спостерігається трансфузійний шлях передачі.

Етіологія і патогенез

Збудником сифілісу є бліда трепонема. Зараження відбувається при тісному контакті здорової та хворої людини. Найбільш заразними є хворі в первинному та вторинному періодах сифілісу.

У період первинного сифілісу (через 3-4 тижні після інфікування) в місці проникнення блідої трепонеми утворюється твердий шанкр та одночасно з'являється реґіонарний лімфаденіт. Твердий шар (первинна сифілома) являє собою невелику ерозію (0,5-1,0 см) або виразку червоного кольору округлої або овальної форми з рівними краями та щільним інфільтратом біля основи, з гладкою блискучою поверхнею, безболісну. Запальні явища навколишніх тканин відсутні. При пальпації країв виразки відзначається хрящоподібна щільність, що типово для первинного сифілісу.

Прояви сифілісу в глотці мають різні клінічні форми.

Ангінозна форма проявляється у вигляді гострого однобічного тонзиліту з підйомом температури тіла до 38 °С і помірними болями при ковтанні. Уражений мигдалик різко гіперемований та збільшений у розмірі. Первинний шанкр, як правило, прихований за трикутною складкою або в надмигдаликовій ямці. Одночасно розвивається реґіонарний лімфаденіт.

Ерозивна форма характеризується виникненням на одному з мигдаликів поверхневої ерозії з валикоподібними заокругленими краями, вкритої сірим ексудатом. При пальпації створюється специфічне для первинного сифілітичного афекту відчуття хрящоподібної щільності дна ерозії (ulcus durum).

Виразкова форма характеризується появою на поверхні піднебінного мигдалика округлої виразки, дно якої вкрите сірого кольору псевдоплівкою (сифілітичний дифтероїд).

Псевдофлегмонозна форма нагадує клінічний перебіг перитонзилярної флегмони.

Гангренозна форма виникає при суперінфекції фузоспірильозною флорою. У цьому випадку на поверхні мигдалика виникають грануляційні розростання або розвивається гангрена мигдалика: стан хворого різко погіршується, виникають ознаки загального септичного стану, температура тіла досягає 39-40,5 °С, виникають озноби, профузні поти, навколишні тканини піддаються гангренозному розпаду, зумовленого симбіозом анаеробів з умовно патогенними аеробами і блідою трепонемою.

Найбільш ефективним способом ранньої діагностики сифілісу при первинному шанкрі, де б він не виникав, є електронна мікроскопія патологічного матеріалу з метою виявлення in situ блідої трепонеми, що особливо важливо з урахуванням того, що відомі серологічні реакції (наприклад, Bordet – Wasserman) стають позитивними лише через 3-4 тижні після появи твердого шанкра.

При вторинному сифілісі розрізняють такі форми ураження глотки.

Еритематозно-опалесціююча форма характеризується гіперемією слизової оболонки зіва, піднебінних мигдаликів та вільного краю піднебінних дужок, а також м'якого піднебіння. Виникаюча сифілітична енантема не піддається ніякому симптоматичному лікуванню.

Гіпертрофічна форма стосується лімфоїдного апарату глотки і захоплює повністю все лімфоїдне кільце Пирогова-Вальдейера. Найбільше вражаються язиковий та піднебінний мигдалики. Ураження лімфоїдного апарату глотки і гортані зумовлює виникнення неспинним ніякими засобами кашлю і призводить до дисфонії (охриплості голосу) та афонії.

Діагностика сифілісу глотки у вторинному періоді, проведена тільки на підставі ендоскопічної картини, не завжди є легким завданням, оскільки велика кількість захворювань порожнини рота і глотки неспецифічного характеру за своїм зовнішнім виглядом схожі з глотковими проявами сифілісу. Основним методом діагностики сифілісу є проведення серологічних реакцій при всіх захворюваннях слизової оболонки порожнини рота і глотки незалежно від їх «благополучного» зовнішнього вигляду.

Третинний період сифілісу глотки виникає через 3-4 роки та перебігає в трьох клініко-патоморфологічних формах: класичній гуммозній, дифузній сифіломатозній та ранній виразково-серпентиформній.

Гуммозна форма проходить чотири стадії: а) стадія утворення щільного безболісного сифіліду; б) стадія розм'якшення і некрозу; в) стадія звиразкування гумми; виразка має глибоку округлу порожнину з прямовисними краями, нерівним дном, покритим залишками тканин, що розпалися; г) стадія рубцювання через утворення грануляційної тканини. Гумма може розташовуватися на задній стінці глотки, на піднебінному мигдалику, на м'якому піднебінні, залишаючи після себе дефект тканини.

Після загоєння гуммозно-виразкових ушкоджень утворюються щільні рубці та зрощення у різних напрямках між стінками глотки, зівом і м'яким піднебінням, які нерідко призводять до стенозу глотки або повної її атрезії, наслідком чого є грубі функціональні порушення, що вимагають надалі пластичних оперативних втручань. Рубці після глибоких виразок, які утворюються на задній стінці глотки, мають характерну зірчасту форму і є причиною розвитку важкого атрофічного фарингіту.

Дифузна сифіломатозна форма – найчастіша форма ураження глотки у третинному періоді сифілісу. Вона характеризується множинними сифілідами на різних стадіях свого розвитку, і наступним множинним рубцевим процесом.

Лікування

Лікування сифілітичних виразок глотки проводять в комплексі із загальним специфічним лікуванням у дерматовенерологічному стаціонарі за спеціальними методиками.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.

Проведені заходи

SHDM.SCHOOL | Запальні і незапальні захворювання ЛОР-органів

Клінічна настанова «Хвороба Меньєра»

Клінічна настанова «Хвороба Меньєра»

Вступ. Визначення "Хвороби Меньєра". Диференційна діагностика хвороби Меньєра. Лікування ХМ.

Заходи

Концепція єдності дихальних шляхів як основа для лікування коморбідних захворювань

Початок 09.12.2023
Online

01 Деякі інфекційні та паразитарні захворювання

Віспа мавп: як захистити себе від вірусу

Віспа мавп: як захистити себе від вірусу

Спалах хвороби, що має назву віспа мавп, зараз спостерігається в багатьох країнах, в яких зазвичай не було випадків цього захворювання. Це явище може викликати занепокоєння, особливо у тих людей, у яких від віспи мавп постраждали близькі люди або такі випадки сталися у їхньому оточенні.

Пошук Всі результати