наказ МОЗ України від 24.03.2009 № 181

Діагностика

Код МКХ 10 Н 81.0

Хвороба Мен'єра – це захворювання, що проявляється периферичним кохлеовестибулярним синдромом, в основі якого лежить ендолімфатичний гідропс.

Виникнення хвороби, як прийнято вважати на даний час, пов'язане з підвищенням тиску ендолімфи, що призводить до розширення завиткової протоки, сакулюсу, утрикулюсу та напівколових каналів, порушення цілісності перетинчастих утворень, дегенерації нервових структур. Це проявляється зменшенням числа волоскових клітин, нейронів спірального ганглію.

Ендолімфатичний гідропс може виникати внаслідок діб різних факторів:

  • Дегенеративних змін шийного відділу хребта, що призводять до порушення вертебро-базилярного кровопостачання мозку;
  • Порушення проникності судин stria vascularis внутрішнього вуха;
  • Дисбалансу симпатичної і парасимпатичної вегетативної нервової системи;
  • Порушення водно-сольового, білкового, вуглеводного обміну;
  • Порушення ендокринної системи;
  • Порушення коагуляційної системи крові;
  • Дія інфекційно-токсичних чинників.

Симптоматика

Скарги:

  1. шум у вусі.
  2. постійно прогресуюча приглухуватість та відчуття повноти та закладання у вусі,
  3. напади головокружіння з порушенням рівноваги та вегетативними розладами.

Під час нападу запаморочення виникають вегетативні розлади – нудота, блювання, зміни артеріального тиску, пульсу.

Діагноз ставиться на основі характерної клінічної симптоматики вищеназваної триади симптомів, при цьому характерно нормалізація вестибулярної функції в міжнападовий період на фоні прогресуючої приглухуватості.

Діагностика

Основні обстеження:

  1. Отоскопічно патології з боку барабанної перетинки не визначається.
  2. Аудіометрично визначається паралельний хід кривих кісткової та повітряної провідності при тональній аудіометрії і в різній мірі підвищення порогів звукосприйняття та звукопроведення.
    Найчастіше виявляється приглухуватість за змішаним типом.
  3. При вестибулометрії оцінюють спонтанний ністагм і проводять експериментальні проби (обертальна проба, калорична стимуляція).
    Спонтанний ністагм частіше горизонтально-ротаторний, частіше спрямований у бік хворого вуха. Дослідження статокінетичних проявів у позі Ромберга, під час прямої ходи, вказівної проби виявляють відхилення в бік повільного компонента спонтанного ністагму. Визначається гіперрефлексія або гіпорефлексія експериментального ністагму при калоричній та обертовій пробах.
  4. Гліцерол-тест. Його результати вважаються позитивними, коли є зниження порогів тонального слуху на 2-3 частотах на 10 дБ і більше і поліпшення розбірливості мови не менше ніж на 8 – 10 %. Тест грунтується на здатності гліцерину швидко всмоктуватися і викликати гіперосмолярність крові, що зменшує набряк лабіринту.

Додаткові обстеження:

  1. Реоенцефалографія/ ультразвукова доплерографія судин головного мозку.
  2. Рентгенографія скроневих кісток за Шюллером дає змогу оцінити розміщення сигмовидного синуса, стан коміркової системи соскоподібного відростка, що є важливим при виконанні подальшого оперативного лікування – декомпресії ендолімфатичного міхура, якщо таке планується.
  3. Загальні аналізи крові, сечі.
  4. Консультації терапевта, невропатолога, офтальмолога.

Фази: гостра та ремісії.

Ступінь прояву: легкий, середній та важкий за вираженістю клінічної симптоматики.

Пошук Всі результати