Ідіопатична раптова нейросенсорна втрата слуху - це різка втрата слуху невідомої етіології. Діагноз базується на клінічній картині нейросенсорної втрати слуху, яка виявлена камертональними пробами і тестами перевірки слуху. Ідіопатичну раптову нейросенсорну втрату слуху слід лікувати як невідкладний стан, показано термінову консультацію отоларинголога.
Розрізняють міопатичні та неврогенні паралічі та парези голосових складок.
Отосклероз – захворювання органа слуху, що характеризується вогнищевим розсмоктуванням компактної кістки капсули лабіринту та заміщенням її губчастою кісткою з вираженою проліферативною активністю, підвищеною васкуляризацією, котра має тенденцію до розростання.
Невринома являє собою доброякісну пухлину, яка росте з оболонки вестибулярної частини VIII пари черепних нервів.
У 1861 р. французький сурдолог Меньєр звернув увагу своїх колег на те, що раптове блювання, запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху зумовлені в деяких хворих не захворюванням мозку, як тоді було прийнято вважати, а ураженням внутрішнього вуха.
Приглухуватість – це порушення слуху, яке утруднює мовне спілкування людей у побуті, на виробництві та суспільному житті.
При цьому захворюванні відзначаються болі, пов'язані з патологічними змінами в області I-II і II-III шийних хребців.
Фрей-синдром, або навколовушно-скроневий гіпергідроз, або аурікулотемпоральний синдром. Вушно-скроневий нерв відноситься до третьої гілки трійчастого нерва і містить чутливі й секреторні волокна для вушного ганглія.