Фонастенія

Цей функціональний розлад голосоутворення характеризується порушенням координації між диханням, фонацією, артикуляцією і функцією резонаторних порожнин на фоні особливої невротичної реакції. Більшість авторів вважають фонастенію моторним неврозом. Частіше на це захворювання хворіють жінки.

Гостра фонастенія виникає внаслідок втоми голосового апарату при його функціональному перевантаженні, особливо у співаків-початківців, а також в тих співаків, які використовують невластиву їм текстуру голосу.

Скарги хворих на фонастенію дуже різноманітні: загальноневрологічні, сенсорні та секреторні порушення. Основними суб'єктивними відчуттями таких хворих є дратівливість, порушення сну, прискорення серцебиття, відчуття важкості та здавленості, а також болі в гортані, частіше при фонації, швидка втомлюваність голосу. Хворі можуть детально описувати різні відчуття з боку гортані, вказуючи навіть певні місця виникнення неприємних відчуттів. Хворий перестає володіти голосом, не може формувати звук, з'являються фальшиві звуки, голос стає грубим.

При гострій фонастенії ларингоскопічні зміни мінімальні. Ларингоскопічно в таких пацієнтів голосові складки можуть бути блідо-рожеві, рівні, тусклі, гладенькі. Лише в деяких випадках підсилений судинний малюнок, має місце потовщення та заокруглення медіального краю складок. При фонації спостерігається зниження тонусу голосових складок, їх неповне змикання, зберігається щілина у вигляді вузького овалу до 1 мм шириною або ж трикутника у задніх відділах.

Хронічна фонастенія має свої характерні ларингоскопічні ознаки. Виявляється невелика гіперемія голосових складок, їх тонус дещо знижений. Як правило, спостерігається повне змикання голосових складок, але можна побачити, що вони ніби провисають в середній частині. Часто можна побачити невелику кількість секрету на голосових складках, іноді помітне незначне стоншення медіального краю голосових складок. При проведенні ларингостробоскопії виявляється асинхронність коливань голосових складок, слабке натягнення, через певні проміжки часу відбувається зміна коливань за амплітудою та частотою. «Стробоскопічний комфорт» відсутній.

При мікроларингостробоскопії виявляється нечітке зміщення слизової оболонки по вільному краю голосових складок, коливання малої та середньої амплітуди. У одного і того ж хворого слабкі та рівномірні коливання раптово можуть ставати енергійними та нерівномірними.

Лікування

Фонастенія та гіпотонусна дисфонія мають дуже багато спільних клінічних та ларингоскопічних рис. Перш за все, їх об'єднує те, що всі ці захворювання характеризуються гіпотонусним станом голосового апарату. Тому можна виділити загальні принципи їх комплексної діагностики та лікування:

1. Лікування патологічних станів в органах та системах, які могли сприяти розвитку функціональних розладів голосоутворення.
2. Комплексне обстеження стану ЦНС та серцево-судинної системи.
3. Спектрографія голосу.
4. Консультація у психоневролога, кардіолога, ендокринолога.
5. Лікування функціональних розладів з боку ЦНС: призначення заспокійливих та судинних препаратів, а також препаратів, що покращують метаболізм ЦНС.
6. Інстиляції в гортань вітамінно-олійних сумішей, суспензії гідрокортизону та фізіологічного розчину.
7. Фізіотерапевтичні процедури.
8. Фонопедична терапія.
9. Голосовий режим.
10. Загальнозміцнювальні заходи: гімнастика, водні процедури, загальний масаж, заспокійливі ванни.
11. Дихальна гімнастика.
12. Вібраційний масаж гортані.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.