Ларингіт підскладковий (несправжній круп)

Етіопатогенез

Різновид гострого катарального ларингіту, що розвивається у підголосовій порожнині. Спостерігається у дітей від 2 до 5 років, що пов'язано з особливостями будови дитячої гортані (вузькість просвіту та велика кількість пухкої сполучної тканини). Початок захворювання, як правило, пов'язаний з гострим запаленням слизової оболонки носа чи глотки.

Клінічна картина

Починається раптово, серед ночі, нападом гавкаючого кашлю. Дитина прокидається, стає неспокійною. У цей момент дихання стає свистячим, утрудненим, виражена інспіраторна задишка. Нігті та видимі слизові оболонки стають ціанотичними, від переляку в дитини ще більше підсилюється кашель. При огляді відзначається втягування м'яких тканин яремної впадини, над- і підключичних просторів, епігастральної ділянки. Такий стан триває від кількох хвилин до півгодини, після чого з'являється пітливість, дихання стає майже нормальним і дитина засинає, а зранку прокидається майже здоровою. Наступного дня у деяких дітей залишається захриплість голосу. Рецидив нападу може відбутись через кілька днів чи 1-2 тижні. Порушення дихання і кашель можуть мати більш постійний характер.

Діагностика

Діагностика ґрунтується на клінічній картині та даних ларингоскопії (якщо її можна провести). Особливе значення має диференціальна діагностика зі справжнім дифтерійним крупом, при якому задишка розвивається на раптово, а поступово, і перед початком нападу, як правило, не буває гострого ринофарингіту. При дифтерії спочатку з'являється хрипота, а потім задишка. Усі ці явища виникають на фоні високої температури за наявності болю в горлі та припухлих і болючих шийних лімфатичних вузлів. Також при дифтерії будуть присутні нальоти в глотці та гортані брудно-сірого кольору, яких немає при підскладковому ларингіті.

Лікування

1. Регулярне провітрювання приміщення, де перебуває пацієнт, та зволоження повітря (розвішування простирадл, зволожених водою), дієта.
2. Призначають тепле пиття, відволікаючі процедури (молоко, «Боржомі»), теплі ніжні ванни, гірчичники, гарячі ніжні ванни), і медикаментозну терапію (бронхо- та муколітики, сечогінні, у важких випадках – на спину.
3. Застосовують інгаляції протинабрякової суміші (що містить кортикостероїди, антигістамінні, ферменти, адреноміметики тощо).
4. Закапування в ніс судинозвужувальних крапель.
5. Якщо ці засоби не дають належного ефекту, внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять глюкокортикоїди. У випадках, коли задуха стає загрозливою, а лікувальні заходи не приносять позитивного ефекту, показані антигістамінні засоби, бронхолітики.

При лікуванні хворих на гострий стенозуючий ларинготрахеїт варто виділити п'ять напрямків: 1) організація допомоги; 2) лікування хворих на гострий ларинготрахеїт, який супроводжується стенозом гортані в стадії компенсації та неповної компенсації; 3) інтенсивна терапія хворих на гострий ларинготрахеїт, який супроводжується стенозом гортані на стадії переходу від неповної компенсації до декомпенсації (проведення інгаляцій під тентом); 4) інтенсивна терапія хворих на гострий ларинготрахеїт у стадії декомпенсації (тривала інтубація трахеї і трахеостомія); 5) реабілітація дітей, які перенесли тривалу інтубацію чи навіть трахеотомію. Лікування таких хворих проводиться в реанімаційному відділенні. У лікуванні беруть участь оториноларинголог, педіатр, реаніматолог. Також слід враховувати наступні чинники:

1. Показане застосування інтерферону і протигрипозного гама-глобуліну.
2. Недоцільне призначення антибіотиків дитині, у якої захворювання починається раптово, за відсутності інших симптомів ГРВІ. При раптовому початку на тлі ГРВІ призначають антибіотики з профілактичною метою у відповідній дозі. У разі поступового наростання симптомів вимагається інтенсивна антибактерійна терапія.
3. При стенозі гортані у стадії неповної компенсації застосовують:
   а) внутрішньовенне введення розчину преднізолону (2-3 мг на 1 кг маси тіла), 20% розчину глюкози 10-20 мл, 10 % кальцію хлориду з розрахунку 1 мл на рік життя, 5% розчин аскорбінової кислоти з розрахунку 1 мл на рік життя, 2,4% розчин еуфіліну з розрахунку 0,2 мл на 1 кг маси тіла;
   б) внутрішньом'язове введення 1% розчину димедролу 1 мл (або іншого антигістамінного препарату);
   в) відволікаючі препарати (гарячі ніжні ванни, гірчичники на грудну клітку) та інгаляції, до складу яких уводять антигістамінні, спазмолітичні препарати та протеолітичні ферменти.
4. При переході стенозу гортані зі стадії неповної компенсації в стадію компенсації дитину кладуть під тент із поліетиленової плівки або в кисневий намет, який перетворюється в головний тент. Принцип цього методу лікування полягає у створенні в обмеженому просторі повітря, що вдихається, мікроклімату з високою вологістю, підвищеною концентрацією кисню та різних лікарських речовин. Проводиться також корекція основних параметрів гомеостазу – інфузійна терапія, кортикостероїдні гормони, боротьба з ацидозом, усунення дефіциту калію, уведення нейролептичних і седативних препаратів, протеолітичних засобів і серцевих глікозидів.
5. При декомпенсованому стенозі гортані проводиться подовжена інтубація або трахеотомія.

Профілактика

1. Раціональне лікування ГРВІ, грипу.
2. Уникання переохолоджень.
3. Лікування алергічних захворювань.
4. Загартування організму.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.