Хронічний риносинуїт – захворювання із тривалістю симптомів понад 12 тижнів, персистуючими запальними змінами на рентгенівських знімках протягом 4 і більше тижнів.
Незворотність патологічних змін у тканинах носових раковин, а отже, і потенціал можливостей консервативного лікування, уточнюється за допомогою ендоскопії та риноманометрії до та після анемізації слизової оболонки носа.
На сучасному етапі загальноприйнята концепція щодо запальної природи РС. Існує загальне положення, що РС може бути визначений як запалення слизової оболонки носа та приносових пазух.
Нежить (насморк) – найбільш частий клінічний синдром, що відображає запалення слизової оболонки носа і приносових пазух – риносинуїти.
Паратонзилярний абсцес. Ускладнення захворювання, симпотоми та наслідки. Хірургічне лікування паратонзиліту. Протипоказання до операцій та небезпека тонзілоктомії. Дренування паратонзилярного абсцесу. Діагностика пацієнтів, проведення операцій та ведення післяопераційна реабілітація з точки зору доказової медицини.
Структура скелету піраміди носу. Кровопостачання зовнішнього носа. Проходження основного потоку повітря через загальний носовий хід. Носовий клапан в основі проходження повітря. Анатомічна структура носової перегородки. Кровопостачання та інервація перегородки носа. Зона Кіссельбаха. Рекомендації для зупинки носової кровотечі. Латеральна стінка порожнини носу. Важливість збереження структури мукоциліарного апарату.
Застосування сольових розчинів (морська сіль) у лікуванні та профілактиці риносинуситу. Для чого необхідно зимою або за умови сухого повітря регулярно промивати ніс? Особливості використання судинозвужуючих капель.
Гематома носової перегородки – скупчення крові між хрящем чи кісткою носової перегородки і мукоперихондрієм чи мукопериостом.