Синдром Костена

Описаний американським оториноларингологом J.B. Costen, 1895-1962; (синонім – дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу) – поєднання патологічних змін у скронево-нижньощелепному суглобі (клацання, хрускіт, зниження рухів в суглобі) з одностороннім болем у передвушній ділянці (може віддавати у вухо, скроню, підщелепну ділянку, біль посилюється при відкриванні рота, жуванні). Може спостерігатися зниження слуху, відчуття закладеності вуха, запаморочення.

Синдром Костена (больова дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба) – симптомокомплекс, що проявляється болем і дисфункцією даного суглобу, особливістю якого є невідповідність форми його суглобових компонентів. Ця невідповідність коригується за допомогою внутрішньосуглобового диску. Під час роботи суглобу при переміщенні голівки нижньої щелепи відносно суглобового горбика скроневої кістки конгруентність зберігається за рахунок роботи латеральних крилоподібних м'язів.

При огляді виявляють обмежене відкривання рота, локальне підвищення тонусу жувальних м'язів.

Етіологія

Основні причини: патологічний прикус, міофасціальна больова дисфункція жувальних м'язів. Причиною больової дисфункції скронево-нижньощелепового суглобу найчастіше є патологія зубо-щелепної системи, в результаті якої виникає нерівномірне навантаження на суглоб (одностороннє жування). Ненормальне положення нижньої щелепи у спокої при неправильному прикусі підсилює скоротливу активність у жувальних м'язах, що й стає фактором активації міофасціальних тригерних точок. Причому на боці передчасного контакту зубів страждають латеральний і медіальний крилоподібні м'язи, а на протилежному боці – жувальний і скроневий.

При інтактній зубощелепній системі дисфункція розвивається у зв'язку з порушенням нервово-м'язевого механізму, що регулює гармонійні рухи в суглобі (тонус жувальних м'язів при неврозах, при тривалому психоемоційному перенапруженні).

Патогенез

Незалежно від первинного чинника запуску хвороби, ключову роль в її патогенезі може відігравати больова дисфункція жувальних м'язів, зокрема латеральних, що висувають внутрішньосуглобовий диск. Навіть при запуску хвороби під впливом психоемоційних факторів у результаті нерівномірного або надмірного навантаження на суглоб у подальшому в ньому можуть розвинутись органічні зміни.

Клінічна картина

Основний клінічний прояв синдрому Костена – ниючий однобічний біль постійного характеру, що локалізується у навколовушній ділянці попереду зовнішнього слухового ходу. Біль може іррадіювати у вухо, скроню, щоку, підщелепну ділянку, шию. Важливою діагностичною ознакою є посилення болю при відкриванні рота і жуванні. Відкривання рота обмежене, нижня щелепа при цьому зміщується в бік, здійснюючи S-подібний рух, в суглобі виникають хруст або клацання. Для визначення ступеня обмеження відкривання рота зазвичай використовують трифаланговий тест: у нормі при повністю відкритому роті між верхніми і нижніми різцями повинні проходити складені разом проксимальні міжфалангові суглоби вказівного, середнього та безіменного пальців. При наявності у жувальних м'язах тригерних точок відкривання рота можливе на два проксимальних міжфалангових суглоби, при сильному ураженні м'язів – максимум на півтора.

При пальпації м'язів жувальної групи виявляють локальний гіпертонус у вигляді щільних ділянок м'яза, що дають локальний і відображений біль, а також тризм різного ступеня вираженості. Пальпацію жувальних м'язів здійснюють зовні та зсередини. Вказівний палець вводять у порожнину рота, і волокна жувального м'язу прокочуються між великим пальцем зовні та вказівним всередині.

При наявності тригерних точок у зовнішньому шарі жувального м'язу, залежно від локалізації, виникає відображений біль у нижню щелепу, корінні зуби і відповідну частину ясен, у верхню щелепу, верхні корінні зуби, у надбрів'я, скроню, в ділянку скронево-нижньощелепного суглобу. Якщо тригерні точки локалізуються в глибокому шарі жувального м'язу, біль відбивається у вухо, нерідко з відчуттям постійного шуму і дзвону, без зниження слуху. Цей шум пояснюється постійною активністю м'язів, що натягують барабанну перетинку. У даних пацієнтів спостерігається періодичне запаморочення.

Таких пацієнтів турбує утруднене носове дихання, спровоковане вродженими змінами задніх (кісткових) відділів порожнини носа в бік звуження. За рахунок вроджених аномалій носоглотки часто турбує сухість і «клубок» у горлі, біль при рухах, мові. Можлива закладеність вуха за рахунок зміни глоткового гирла слухової труби у бік її стійкого звуження. Неврологічно даний синдром проявляється одностороннім парезом або паралічем м'якого піднебіння на боці ураження.

При локалізації тригерних точок у скроневому м'язі, що пальпується в скроневій ділянці, біль поширюється у ділянку скроні, брову, зуби верхньої щелепи або в саму щелепу і скронево-нижньощелепний суглоб.

М'язи дна порожнини рота, крилоподібні медіальний і латеральний, при звичайному огляді важкодоступні й вимагають спеціального стоматологічного дослідження. При пальпації медіального м'язу біль відбивається у задню стінку глотки, іноді в основу носа і гортань, а також у глибину вуха. При цьому нерідко виникає бароакузія (закладеність вух), до цього призводить підвищення тонусу медіального крилопіднебінного м'язу, який блокує дію м'язу, що напружує м'яке піднебіння біля основи євстахієвої труби.

Латеральний крилопіднебінний м'яз прикріплюється до диску скронево-нижньощелепного суглобу і здійснює висунення суглобового диска, тому при порушенні прикусу з передчасним контактом з відповідного боку в латеральному крилопіднебінному м'язі утворюється локальний гіпертонус, що, в свою чергу, викликає дисфункцію скронево-нижньощелепного суглобу. Біль може проявлятися як у ділянці суглобу, так і поширюватись у верхню щелепу.

Диференційний діагноз проводять з артрозом, артритом скронево-нижньощелепного суглобу, при яких, на відміну від синдрому Костена, рентгенологічно виявляють звуження суглобової щілини, деформацію голівки кістки, склероз і деформацію суглобових поверхонь.

Лікування

Лікування полягає в ліквідації причини виникнення синдрому: в корекції прикусу, протезуванні зубів з відновленням оклюзійної висоти, що нівелює наявні клінічні прояви. Фізіотерапевтичні процедури на ділянку суглобу, блокади (ін'єкції у тригерні точки жувальних м'язів), застосування нестероїдних протизапальних засобів, міорелаксантів, антидепресантів.

Рекомендовано:

1. Консультація ЛОР-лікаря.
2. Консультація щелепно-лицевого хірурга.
3. Рентгенографічне дослідження скронево-нижньощелепного суглобу, комп'ютерне томографічне дослідження області скронево-нижньощелепного суглобу.
4. Акуметричне дослідження слуху, аудіометричне дослідження слуху, імпедансометричне дослідження.
5. Комп'ютерне томографічне дослідження носоглотки і приносових пазух, ендоскопічне дослідження порожнини носа.
6. Консультація невролога, консультація генетика.

Література

Синдромно орієнтована оториноларингологія у загальній лікарській практиці. Діагностика та раціональна фармакотерапія Д.м.н., професор Попович В.І.